Три роки потому
Герцогиня де Роу нервувала. Вона не любила чекати, але рейс затримали на півгодини. Добре хоч трирічний Даніель сьогодні не вередував, а тільки сердито тупотів ніжкою і кожні п'ять хвилин питав, коли ж літак приземлиться. А маленька Олівія безтурботно спала в колясці, її зовсім не турбували шум і метушня аеропорту. Нарешті пролунало оголошення, що літак приземлився і незабаром почали з'являтися перші пасажири.
Крістіна виглядала в натовпі племінницю, яка ніяк не з'являлася. Ще два дні тому ніхто й не міг подумати, що Софія так несподівано повернеться додому. Вона рідко приїжджала і весь вільний час присвячувала навчанню. Але їхня остання телефонна розмова мабуть змінила її плани.
- Тітонько, люба, що у вас там відбувається? Весь Гарвард стоїть на вухах, - стривожено спитала Софія, навіть не привітавшись.
- Та нормально у нас все. Я б навіть сказала чудово.
- Чудово? У вас королева зникла, а ти кажеш, що все гаразд.
- Так, спадкоємець зрікся престолу, нова спадкоємиця заявила, що хоче кинути факультет міжнародних відносин, і вивчати дизайн, новий головний міністр звіріє і проводить чистки чиновників, а королева документи підписує, але на публіці вже майже півроку не з'являлася. Не сперечаюся, з боку все виглядає дивно, - в тоні Крістіни відчувалася іронія, та й судячи з тремтячого іноді голосу, вона ледве стримувала сміх. - Привіт Максе, ні, вона в жовтій вітальні, - почула в трубці Софія. - Пробач дорога, відволіклася, Макс прийшов.
- Запитай, як у неї справи? Не завела собі ще залицяльника? - ця фраза належала чоловікові, судячи з усього Максові, і звучала приглушено.
- Макс запитує…
- Я чула, - перебила Крістіну дівчина. - Передай йому, що справи чудово. Залицяльника завела, але ми з ним місяць не бачилися і я дуже сумую.
- Софіє! Коли це ти встигла закрутити роман? Ти ж казала, що постійно вся у навчанні. І чому нічого не сказала, - Крістіна була обурена, на задньому фоні було чути сміх Макса.
- Все нормально, я доросла дівчинка, та й ти мені теж нічого про свій роман не розповідала, до того моменту, поки я тебе з вітамінами для вагітних, не застукала. Ти головне Максу передай мої слова.
- Він і так чув. То з ким ти зустрічаєшся? Максе, йди звідси, на тебе мати чекає, досить підслуховувати. - Крістіна розривалася на два фронти.
- Я все тобі потім розповім, не хвилюйся, і не кричи на Максиміліана, - ледве стримуючи сміх, сказала Софія.
- Коли потім? - все не вгамовувалась Крістіна.
- При особистій зустрічі. Таке по телефону не обговорюють. То що там із королевою? Вона захворіла? - змінила тему Софія.
- Ну хворобою це не назвеш, хоча пересуватися палацом їй зараз важко, - Крістіна не стрималася і хихикнула.
- Так, ти зараз мені тут головну фрейліну і придворну інтриганку не вмикай, переключайся в режим моєї нормальної тітки! Що з королевою?
- Та все в неї чудово, несподівано трішечки, але чудово.
- Євгенія вагітна? - цей здогад здавався Софії безглуздим і дурним, але вона все одно запитала.
- Вгадала, – радісно вигукнула головна фрейліна. - Але про це знає лише вузьке коло наближених. Тож нікому не кажи. Не скажу. І знаєш, мабуть я постараюся якнайшвидше приїхати, таке потрібно бачити на власні очі.
І ось через сорок годин Софія вже була вдома. Побачивши нарешті племінницю в натовпі, Крістіна помахала їй, а малюк Даніель захоплено запищав. Він дуже любив, коли до них приїжджала Софія, яка балувала його і потурала всім капризам.
Герцогиня де Сансе виглядала чудово, дивлячись на неї ніхто б і не подумав, що ще кілька років тому вона була сірою мишкою в розтягнутому светрі. Крістіна пишалася своєю племінницею. Софія стала справжньою леді і це виражалося не тільки у її зовнішньому вигляді, а й у доброті і шляхетності, властивих їй від народження.
До палацу вони добиралися обмінюючись новинами, останнім часом вони бачилися рідко, Софія вже два роки безперервно працювала над дисертацією, яку їй незабаром треба було захистити. І часу на зустрічі із сім'єю та друзями у неї залишалося мало.
- Ну то може скажеш хто він? – несподівано запитала Крістіна.
- Про що ти? - Софія чудово розуміла до чого хилить тітка, але хотіла трохи пограти з її цікавістю.
- Про твого хлопця, звичайно. Ще не час, скоро дізнаєшся.
- Що означає не час? Коли дізнаюсь? - не вгамовувалась Крістіна, з народженням дітей у неї практично не вимикався режим матусі. - А твоя бабуся знає?
Софія нічого не відповіла, вона дивилася у вікно і милувалася рідними краєвидами. Вона швидко звикла до вільного життя в Америці, і їй навіть подобалося там, але вона все одно нудьгувала по дому. У палаці їх зустрічали з усіма почестями. Анастасія вимагала до приїзду подруги прикрасити хол яскравими кульками, замовила розкішний торт і запаслася цукерками.
Щойно Софія переступила поріг, на неї зверху посипалися різнокольорові блискучі папірці. Маленький Даніель радісно заплескав у долоні, і побіг до батька, навіть піврічна Олівія засміялась в колясці.
#2015 в Жіночий роман
#8803 в Любовні романи
#3425 в Сучасний любовний роман
таємниці минулого та інтриги сучасності, аристократи, вигадана країна
Відредаговано: 18.07.2022