Розділ Х

Вже опинившись у салоні автомобіля, Софія розплакалась. Пережитий переляк так просто не пройшов, нерви здали. Але разом із цим у її голові народилася ідея помсти. І нехай вона уподібниться до Анни, але так просто це не залишить. Вона більше не самотня, нікому непотрібна Софія Лерой, вона герцогиня де Сансе і королева її покровителька. 

Цього вечора дівчата напилися. Софія, що рідко вживала алкоголь, охмеліла вже від першого келиха, а до кінця пляшки її потягнуло співати пісні. Елен була стійкіша до алкоголю, але останні два тижні вона хворіла і мало їла, її організм теж погано прийнятий спиртне. 

Але ще до того, як напитися, Софія розповіла подрузі все, що з нею сталося за останні півтора місяці. Вона більше не могла тримати це у собі. Елен слухала розповідь подруги з відкритим ротом, і тільки іноді, почувши якийсь дуже неймовірний факт, видавала незрозумілі звуки. Найбільше її вразило знайомство Софії із принцесою. 

- От якби ти не була моєю подругою, я б навіть позаздрила, - зізналася Елен, коли Софія закінчила свою розповідь. - Ти прямо втілила всі мої потаємні мрії. Але гаразд, я думаю, що на правах подруги герцогині де Сансе, я теж зможу зустрітися з принцесою, так? - запитала Елен, скорчивши милу мордочку. 

- Ви з Анастасією точно подружитесь, вона теж обожнює світські плітки, гарний одяг, і симпатичних хлопців із бойс бендів. 

- Супер, я вже її поважаю і обожнюю, - подруги засміялися, і продовжили насолоджуватися прохолодним шампанським. 

Наступного ранку Софія прокинулася від дзвінка. Незважаючи на кількість випитого вчора алкоголю, вона почувала себе чудово. Але глянувши на екран телефону, тихо застогнала. Дзвонила леді Крістіна. 

- Доброго ранку! - почула в трубці бадьорий голос герцогині Софія. 

- Доброго, якщо він добрий, - пробурчала у відповідь Софія, голос після сну охрип, а в роті було сухо. 

- Вибач, що вчора зникла, я трохи прихворіла, не було сил навіть на телефонні дзвінки відповідати, - збрехала головна фрейліна, вона навіть Євгенії не розповіла, що сталося. - Сьогодні я сама за тобою приїду, мені треба дещо тобі показати. 

- Добре. Коли вас чекати? 

- У мене є ще справи в палаці, тож буду приблизно за годину, королева Євгенія вже сказала мені про твою сукню. Несподіваний вибір, але мені подобається. 

Закінчивши розмову з головною фрейліною, Софі почала будити подругу. Після вчорашньої невеликої гулянки в квартирі все було догори дном, на підлозі валялися упаковки з-під чіпсів і сиру, у килимі виднілися крихти, три порожні пляшки з-під шампанського мальовничо викладені сонечком прямо в центрі кімнати. Самі дівчата виглядали теж не дуже свіжо, вночі у них не залишилося сил прийняти душ і переодягнутися, так що спали хтось у чому прийшов, і головне хто де впав. Елен на подив дуже швидко прокинулася, як тільки почула, що скоро сюди приїде леді Крістіна, і цілком імовірно, що вона завітає до квартири. 

Поки Софія приводила до ладу себе, Елен намагалася створити хоча б видимість порядку в квартирі. На щастя, вони впоралися швидко, міс Грас встигла навіть у душ сходити, а Софія винесла сміття, повністю приховавши всі докази, що вказували на вчорашню п'янку. 

Коли дівчина повернулася до своєї оселі, то застала подругу в застиглому стані біля відкритого гардеробу. 

- Я хотіла тобі підібрати одяг для зустрічі з герцогинею, і була трохи шокована, - сказала Елен, помітивши, що Софія повернулася. - У тебе стільки шикарних речей, а ти досі ходиш у своєму старому ганчір'ї? Та за такий злочин проти моди тебе мають засудити до страти. 

- Я не можу все це носити до балу, тільки в палац я можу вдягнути щось із цього, і то не завжди. 

- І коли цей клятий бал? Я хочу тебе бачити в цьому розкішному вбранні, у мене серце кров'ю обливається, коли я розумію, що цей одяг ще жодного разу не ловив на собі подихи свіжого вітру і не бачив денного світла. 

Елен почала обіймати по черзі кожну річ, і щось ніжно нашіптувала. Збоку могло здатися, що дівчина збожеволіла, але Софія вже звикла до такої поведінки подруги. Міс Грас навіть імена своїм речам давала, вона купувала багато одягу, але для неї важлива була кожна річ, вона дуже дбайливо ставилася до вбрання. 

- Так, сьогодні ти зобов'язана вдягнути щось красиве та стильне, а якщо ти знову натягнеш на себе свою старість, моє старе хворе серце не витримає, - скомандувала Елен. 

- Мабуть, сьогодні можна. Ось тільки я навіть не уявляю, що вдягнути, тут стільки всього. 

Вибирати довго не довелося, перебираючи одяг, вони з Елен одночасно помітили темно-вишневий костюм, з прямими, трохи звуженими брюками та приталеним піджаком, під який Софія одягла чорну сорочку зі свого старого гардеробу. Скільки б Софія не обурювалася, волосся Елен наказала залишити розпущеним, дозволила тільки прибрати з лоба пасмо, що заважало, і заколола її сріблястою невидимкою, прикрашеною стразами. 

- Якщо вже ти готова, і моя допомога більше не потрібна, я піду, - сказала Елен востаннє оглянувши подругу з ніг до голови, - Буде не дуже добре, якщо ми перетнемося з леді Крістіною, адже я, по ідеї, не повинна знати про ваше знайомство. 

- Ну так. Скоріше б уже пройшов цей клятий бал, щоб більше не було всіх цих таємниць та недомовок. Тобі я все розповіла, але тепер доведеться приховувати це від леді Крістіни, - Софі вбивала ця необхідність брехати або недомовляти.