Розділ V

Після розмови з племінницею Крістіні треба було розслабитись. Їхати до палацу і звітувати перед Євгенією не хотілося. Королева почекає, тим більше їй зараз не до того, остання сварка із сином підкосила її. Герцогиня де Роу приїхала до своєї міської квартири. Недалеко звідси вона мала ще й особняк, але там надто багато зайвих очей і вух. Слуги ходили по будинку туди-сюди, а їй хотілося відпочити.

Квартира головної фрейліни розташовувалась в одній із висоток бізнес району. З дитинства вона любила висоту і любила літати, тому й не дивно, що особисті апартаменти герцогині розташовувалися на сорок третьому поверсі.

Звідси все місто було видно як на долоні, а з настанням темряви з тераси відкривався неймовірно гарний краєвид на нічне місто. Крістіні пощастило, її будинок знаходився на самому кордоні бізнес-району і всі хмарочоси залишилися позаду, не закриваючи краєвид. З такої висоти місто здавалося таким маленьким і яскравим, воно нагадувало Крістіні чорний оксамит усипаний діамантами. Тут вона могла розслабитися та відпочити від суєти королівського двору. Щоб трохи побалувати себе, герцогиня наповнила водою величезну ванну, пишна піна височіла над бортиком, а від води виходив приємний аромат жасмину. Поніжившись у теплій воді, Крістіна занудьгувала. І хоча ще годину тому вона мріяла про тишу та спокій, зараз її тягнуло на подвиги. Жінка увімкнула ноутбук і швидко відшукала афішу. Сьогодні якраз показували її улюблену оперету «Летюча миша».

Багато часу на збори їй  не знадобилось, вона оновила макіяж і зачіску власними силами, обрала розкішну сукню із своєї багатої колекції і в піднесеному настрої вирушила до театру.

Національний театр вражав своєю величчю. Побудований ще на початку дев'ятнадцятого століття, він височів над навколишніми будинками. Його внутрішнє оздоблення засліплювало очі кількістю позолоти, а білий мармур, що покривав стіни і підлогу, сяяв на світлі. Стелі прикрашали різні фрески, що зображували відомі сцени з різних постановок, а під ногами стелилася червона м'яка доріжка. По холу ходили важливі чоловіки та вишукані пані.

До початку вистави залишалося ще хвилин двадцять, і Крістіна присіла на один із диванчиків, що стояли у фойє.

- Доброго вечора, леді Крістіно, - почула вона позаду себе голос.

Штефан Гаровські стояв поруч із нею, опершись на одну з мармурових колон. Сьогодні він виглядав чудово, таким його Крістіна ще не бачила. Вишуканий фрак чудово сидів на ньому, підкреслюючи широкі плечі та довгі ноги. Герцогиня мимоволі залюбувалася.

- Доброго вечора професор Гаровскі. Не знала, що ви любите театр, - сказала леді Крістіна і простягнула руку для поцілунку. Штефан поцілував її, ледве торкаючись губами шкіри.

- Зізнаюся, я рідко відвідую театр, але сьогодні мій хороший друг виконує головну роль, я не міг пропустити цю виставу.

- Ну що ж, удачі вашому другу, - пролунав перший дзвінок. - Я думаю вже можна йти до зали.

На цьому вони розійшлися. Крістіна ніколи не хвилювалася за квитки. Королівська ложа завжди порожня, її берегли, на випадок, якщо королівська сім’я вирішить відвідати театр. Тут же було і місце для головної фрейліни та кількох міністрів. Вистава дуже вразила герцогиню, хоча вона й бачила її вже сотні разів у різному виконанні. Розкішні декорації та костюми змушували її знову і знову закохуватися в цю оперету, а від голосів та гри акторів по шкірі бігли мурашки.

Крістіна хотіла вже йти, як помітила біля сцени Штефана з величезним букетом троянд. Молоденька актриса, яка виконала роль Адель, кинулася йому на шию. Штефан обійняв дівчину і вручив букет, вона ще довго йому щебетала на вухо, а він усміхався. Ця сцена викликала у Крістіни гірку усмішку.

- Який симпатичний у вас друг, професор Гаровські, - сказала вона в порожнечу і покинула королівську ложу.

Вже на вулиці її наздогнав усміхнений Штефан.

– Як вам спектакль? - запитав він.

- Прекрасно, особливо актриса, що зіграла Адель, така юна, але неймовірно талановита, - намагаючись приховати в голосі сарказм, відповіла Крістіна.

- Дуже радий чути, що вас вразив талант моєї племінниці. Вона багато працювала, щоб отримати цю роль, - почувши, ким йому доводиться молоденька актриса, леді Крістіна зніяковіла.

- Ваша родина прямо скарбниця талантів.

- Може, прогуляємось трохи? У такий прекрасний вечір не хочеться повертатись додому.

- Мабуть, я прийму вашу пропозицію, у мене теж немає бажання сидіти в чотирьох стінах.

***

Останні три дні Софія займалася невідкладними справами. Звільнилася з роботи, сходила до банку, закрила зарплатну картку та випросила у викладачів завдання на півроку вперед. Вона чудово розуміла, що тепер часу на навчання в неї буде мало. Дівчина постаралася максимально виконати домашні завдання. Щоб потім не чіпляти «хвостів».

Від леді Крістіни не було жодних звісток, і Софія вже почала переживати, що дарма звільнилася з кафе. Вона нарешті зізналася собі, що посада фрейліни була для неї бажаною. Її мама зраділа б за неї. Місіс Лерой завжди твердила Софії, що та повинна поводитися як леді, навіть якщо не є нею за походженням. І ось тепер, її дочка без титулу і грошей, стане придворною дамою. Телефон сповістив про надходження смс.