Перше кохання

Олівія працювала в кафе на околиці міста. Робота їй не сильно подобалась. В неї була мрія працювати флористкою і відкрити свій бізнес. 14 жовтня в неї було день народження. Увечері вона поверталася додому з букетами квітів та подарунками. Та неочікувано пішов дощ. Вона побачила невеликий дах і вирішила сховатися під ним. По дорозі йшов чоловік. Він побачив теж невелику будівлю з дахом, а під ним стояла дівчина. Він вирішив сховатися від дощу саме там. Чоловік підбіг до неї усміхаючись. Він відразу запитав: "теж тут ховаєтесь від дощу?" із жартівливою інтонацією промовив він. Вона відповіла: "так" сказала усміхаючись. Він почав розпитувати звідки у неї скільки подарунків і квітів. Вона відповіла що у неї сьогодні день народження. Чоловік відповів: "А.. зрозуміло, ну тоді з Днем народження вас!" 
-Дякую! - відповіла вона.
Дощ закінчився через 30 хвилин. В цей час чоловік і Олівія просто стояли під дахом мовчки. Вони розійшлися. Чоловік додому, а Олівія пішла до магазину купити продукти на вечерю. На слідуючий день вона йшла додому після роботи. Був вже глибокий вечір і тут неочікувано повз з нею пробігає якийсь хлопець і зачіпає її плече. У неї з рук випадають всі документи. Вона починає їх збирати і бачить що до неї в її сторону йде чоловік який вчора її зустрів під дахом коли був дощ. 
- Привіт! - вигукнув він. 
- Ой, привіт. 
Чоловік допомагає їй зібрати документи. 
- Дякую! - сказала Олівія.
- А, іще дещо, сказав він.
- Ось, прийміть, будь ласка, це подарунок вам на День народження.
- Ой, дякую, я навіть незнаю.. - промовила вона невпевненим голосом.
- Беріть, не відказуйте, промовив чоловік.
Вона взяла подарунок. Це були квіти і духи. Вона посміхнулась. Дякую промовила вона з усмішкою на лиці. Він запропонував провести її додому. Вона погодилась і вони пішли. Чоловік провів її додому і вона запитала як його звати. Він їй відповів.. 
Це був Джон з темним волоссям і карими очима. Перед тим як вона ввійшла додому у свій під'їзд, вони ще трохи поговорили. За цей час вона дізналася про нього ще більше. Була 10:00 вечора. Олівія вже була готова попрощатися з ним, та раптом Джон в неї запитав чи вона вільна завтра увечері. Вона сказала: "так" 
- Чи можу я вас пригласити завтра у парк? - запитав Джон. Олівія погодилася.Вона пішла додому. Приготувала собі вечерю, прийняла гарячий душ і лягла спати. Лягла спати вона досить пізно. В 12 вечора. Олівія і Джон довго не могли заснути. Чоловік довго думав про завтрашній день. Як правильно зробити і говорити, як правильно показати себе. На слідуючий день, вони зустрілись у місцевому парку о 8:00 вечора. Вони чудово провели час. Джон купив їй солодкої вати. Був уже глибокий вечір. Олівії потрібно було йти додому. Він провів її. Вона була вже готова попрощатися, як тут, Джон схватив її за руку та відчув що його серце потепліло, раптом настала глибока тиша. Він стояв поруч з нею так близько, що міг почути як її серце билося. Джон поглянув їй в очі, у неї були очі такого кольору, наче тихий, зелений і спокійний ліс. Вони обоє відчули спокій і тут Джон простягнувся до неї і поцілував її. Пізніше запала тиша. Вона поглянула на нього і мовчки пішла додому. Джон відразу замислився: "Можливо я зробив неправильно?" Олівія повечеряла і лягла спати. Вона знову не могла заснути так і як Джон. На слідуючий день, вони зустрілись на вузенькій вулиці. 
- Привіт! -  радісно вигукнув чоловік. - Привіт! - холодно сказала Олівія. Вона вже збиралася йти, та він загородив шлях. 
- Дай пройти! - вигукнула вона. Олівія вирвалася. Вона зробила пару кроків вперед та раптом відчула дотик холодних рук.

Джон швидко схопив її за руку. 
- Що трапилось? Чому ти від мене тікаєш? - запитав він. 
- Нічого. Все добре, - сказала Олівія. - Тоді чому ти тікаєш від мене тікаєш? - запитав Джон. Його голос був грибим і впевнений.
- Відпусти! Мені боляче!
Він її відпустив. Олівія потерла руку там де її тримав Джон і пішла додому. Увечері він пішов до неї. Коли він зайшов у квартиру, він побачив, що двері були відчинені. Джон відразу почав шукати її. Неподалік від її  дому був невеликий ліс з обривом. Цей обрив веде до озера. Він відразу в першу чергу побіг сам до лісу. Джон кричав її ім'я. Він підійшов до обриву і побачив там Олівію. Вона тремтіла від холоду, зачепившись руками за колоду. Абияк він витягнув її з води. Джон провів її додому. Він приготував їй гарячий чай. Вони сіли поруч за стіл. 
- Чому ти там опинилася? - запитав тривожним голосом Джон. 
- Я прийшла на обрив щоб бути наодинці після сварки, оступилася і упала, - сказала вона. 
-Довго ти там була? - запитав він. 
- Десь півгодини, - сказала Олівія.
- давай-давай, пий чай, тільки обережно він гарячий, - сказав Джон. - Дякую тобі! - промовила вона спокійним і майже нечутним голосом. - Знаєш у мене є одна мрія. Я мрію стати флористою і відкрити свій бізнес, - спокійно сказала Олівія, тримаючи в руках гарячу чашку чаю Джону не було що сказати. Раптом запала тиша. Цього разу вона була спокійною, навіть приємною. Джон взяв руку Олівії і стиснув у своїй. В неї в очах потеплішало. 
- Іди відпочинь, - тихо сказав він. 
- А я посуд зараз помию. Вона підійшла до ліжка, вкрилася пледом, закрила очі і заснула. Джон помив весь посуд і пішов до спальні. Побачивши, що Олівія заснула він підтягнув плед і сам пішов додому. Через декілька днів, Олівія захотіла побути увечері на самоті. Вона прийшла на полянку там де завжди тихо і спокійно. Вона запалила вогнище і сіла біля костра. В руках була чашка гарячого чаю. Вона попивала чай і спокійно дивилася на вогонь. В неї в очах відзеркалювалось вогнище. Олівія була на самоті з природою. Та неочікувано позаду вона почула голос. Цей голос був її знайомим. Олівія відразу його впізнала. Це був Джон. Вона обернулася і побачила його. 
- Як ти мене знайшов? - запитала вона. 
- Це твоє улюблене місце, - промовив тихим голосом він. Чоловік сів поруч з нею.
- Налити чаю? запитала Олівія. 
- Так давай! 
Вони сиділи поруч і дивилися на вогнище. Він сидів біля неї так поруч, що міг почути її подих. Олівія поклала свою руку на ногу
Джон помітивши це, поклав свою на її. Він поглянув їй в очі. Її очі потеплішали. Вона нібито хотіла щось сказати та вагалася, і тут вона промовила слово та раптом він поцілував її. 

Одного теплого дня Олівія працювала в кафе. До кофейні зайшов Джон. 
- Привіт! - сказав він. 
- О привіт! - промовила тихо Олівія. Нам потрібно серйозно поговорити. Її відразу взяла паніка від цих слів. 
- Я чекаю тебе після роботи на твоєму улюбленому місці, - сказав Джон. 
- І візьми ще все те, про що ти мрієш, можливо якісь документи, - промовив він. Його голос був грубим. 
- Добре, - її голос був тихим і невпевненим. Джон мовчки вийшов з кафе. Після роботи, Олівія пішла додому і взяла все необхідне. Вона прийшла на полянку де на неї вже чекав Джон. Олівія підійшла до килима який був розстелений на траві. Вона почала перегортати сторінки. підійшовши ближче до Олівії, він дав їй чашку гарячого чаю, водночас він дивився на ескізи кольорів і квітів. 
-Ти знаєш, що в тебе винятковий талант? - запитав Джон. 
- у мене талант? - перепитала Олівія. Це просто моє хобі. Нічого особливого. Це просто мрія яка залишається в мріях, - сказала вона. 
- Я хочу допомогти тобі з бізнесом, - промовив спокійним голосом. 
- Допомогти? - вона перепитала Джона. 
- Це.. це занадто, я не можу прийняти таку допомогу. 
- Можеш і приймеш! - твердо сказав Джон.  
- У мене є деякі заощадження які я хочу вкласти тобі в бізнес.

Я хочу щоб я став шляхом до твоєї мрії, хочу, щоб ти подарувала свої квіти всьому світу. Ти будеш Займатися тим, чим тобі подобається. Олівія прикрила рот рукою, її очі наповнилися слізьми. Їхні руки з'єдналися і вона зрозуміла,що її мрія починає ставати реальністю. Через декілька тижнів. Джон приносить папку з документами і кладе її на стіл перед Олівією. 
- Що це? - здивовано запитала вона. - Твоя мрія! - радісно сказав Джон, 
- я зробив усе щоб твоя мрія перестала бути лише мрією. 
- Але це дорого. 
- Я знаю, я хочу щоб ти була щаслива. Ти завжди вірила в мене а тепер моя черга. Олівія мовчала але сльози вдячності котилися по її щоках. Джон поклав свою руку на її. Він подивився їй в очі, її очі були теплі, сповнені радості, сльози крапали їй на одяг. 
- Дякую, - тихо сказала Олівія. 
- Тихо прошепотів Джон. 
Через декілька секунд вони поцілувалися. Джон відчув приємний запах. Це були духи які він її подарував. 
- Ти користуєшся моїми духами? 
- Так, - спокійно промовила вона.