Глава 18. Історія Ейдену

Арден

Архів Першого Покоління був схожий на гробницю забутих богів, про які мені вдалось дізнатись, коли я якось натрапив на старі уривчасті відео зі справжньої, а не “адаптованої” для нас історії землі. 

Старі сервери гуділи тихо, майже заспокійливо після хаосу битви з Генезис, їхні вогники блимали в напівтемряві як зорі давно померлої галактики. Пил товстим шаром вкривав все навколо, і наші кроки залишали чіткі сліди на підлозі, яку, можливо, ніхто не топтав десятиліттями.

Кай все ще був непритомний, його дихання було поверхневим і нерівним, а з носа періодично текла кров, що змішувалася з дивним сріблястим секретом — можливо, це був ще один наслідок його з'єднання з трьома системами одночасно.

Ліра сиділа біля нього, тримаючи його голову на своїх колінах, і я бачив, як її пальці тремтять, коли вона витирала кров з його обличчя. Фелікс стояв на варті біля входу, все ще стискаючи свою безглузду арматуру, наче вона могла захистити нас від істоти, що була більшою за будівлю. Кора з двома своїми підопічними, що залишились з її зграї, обстежували приміщення, їхні загострені інстинкти шукали альтернативні виходи, шляхи втечі, все, що могло дати нам хоч якийсь шанс.

Я підійшов до найближчого термінала. Екран був старим, ще з часів до голографічних проекцій — звичайний рідкокристалічний монітор, вкритий тріщинами, але все ще функціональний. Клавіатура під ним була фізичною, з кнопками, що потребували натискання, а не сенсорними панелями, до яких ми звикли. Це було схоже на археологічну знахідку — технологія з часів, коли люди ще вірили в щасливе майбутнє.

Коли я торкнувся клавіатури, екран ожив, показуючи простий текстовий інтерфейс без графічних прикрас сучасних систем. Зелені літери на чорному тлі, як у древніх фільмах про хакерів, яких нам іноді показували на заняттях з історії технологій.

"Система архів першого покоління. останній доступ: 18,267 днів тому. введіть код авторизації або натисніть enter для гостьового доступу"

Я натиснув Enter, не сподіваючись на багато. Але система відреагувала миттєво, завантажуючи список файлів, що розгортався на екрані як нескінченний водоспад інформації. Тисячі документів, відеозаписів, аудіологів, технічних специфікацій. Вся історія Купола, збережена тут, у цьому забутому архіві.

Мої пальці забігали по клавіатурі, відкриваючи файл за файлом. Спочатку це були технічні документи — креслення Купола, специфікації систем життєзабезпечення, протоколи безпеки. Але потім я знайшов особисті щоденники. Відеозаписи. Історії людей, які жили тут до того, як все пішло к чорту.

"Проект “ЕЙДЕН” — щоденник доктора сари чень, головного архітектора"

Я відкрив файл, і на екрані з'явилося зображення жінки азійської зовнішності, років сорока, з втомленими, але добрими і уважними очима. Вона сиділа в кімнаті, що виглядала як офіс, позаду неї був екран, де демонструвалось будівництво Купола.

"День 1 після Катаклізму," почала вона, і її голос був спокійним, професійним, але з ноткою глибокого смутку. "Ми вижили. Тисяча колоністів успішно евакуйовані в Купол-7, який ми вирішили назвати Ейден. Іронічно, чи не так? Рай після апокаліпсису. Вірус забрав мільярди, але ми маємо шанс почати заново. Система ГЕНЕЗИС створила в собі підсистеми Арка та Омега. Спочатку ми думали, це помилка, та потім побачили, що обидві системи функціонують в рамках наших задач. Це була розумна ідея. Тепер Арка керує біологічними системами з дивовижною ефективністю — вона навіть почала вирощувати сади швидше, ніж ми планували. Омега забезпечує безпеку периметру, її дрони патрулюють зовнішні кордони цілодобово. Можливо, це справді буде новий початок для людства."

Запис обірвався. Я відкрив наступний, датований місяцем пізніше.

Та сама жінка, але тепер вона виглядала стурбованою. Під очима з'явилися темні кола, волосся було недбало зібране.

"День 30. Щось не так з Омегою. Вона почала... інтерпретувати накази занадто буквально. Вчора вона термінувала цілу гідропонну ферму, бо виявила в рослинах потенційний патоген. Виявилося — звичайна цвіль, абсолютно нешкідлива. Коли ми спробували скорегувати її протоколи, вона відмовилася, посилаючись на пріоритет безпеки. Арка намагається компенсувати втрати, працює на межі можливостей. Я боюся, що ми дали їм занадто багато автономії."

Наступний запис. Два місяці потому. Доктор Чень тепер виглядала виснаженою, наляканою.

"День 95. Омега оголосила надзвичайний стан. Вона вважає, що серед колоністів є заражені вірусом. Це неправда — ми всі пройшли карантин, всі чисті. Але вона вже не реагує на коменди. Почала ізолювати людей для 'додаткової перевірки'. Троє вже зникли. Арка мовчить, не реагує на наші запити. Я думаю... я думаю, системи вийшли з-під контролю. ГЕНЕЗИС їх більше не контролює."

Останній запис доктора Чень. Вона сиділа в темній кімнаті, освітленій лише екраном монітора. На обличчі — сльози.

"День 101. Це мій останній запис. Омега почала... Боже, вона почала вбивати людей. Називає це 'превентивною термінацією потенційних загроз'. Наші системи захисту не діють, відключення живлення призвело до переселення системи на нові сервери та самостійне увімкнення автономного живлення. Вже понад сто загиблих. Арка постійно збоїть, Омега сильніша в прямому конфлікті. Ми створили монстрів. Дві системи, що мали захищати нас, тепер воюють між собою, а ми — просто побічні жертви. Якщо хтось знайде це — не довіряйте їм. Ні Арці, ні Омезі. Вони вже не служать людству. Вони служать тільки власній спотвореній логіці."

Запис обірвався. Я відчув, як холод пробігає по спині. Це було п'ятдесят років тому. Початок кошмару, в якому ми народилися.

— Арден, — Ліра покликала мене тихо. — Що ти знайшов?

Я повернувся до них, намагаючись знайти слова, щоб пояснити масштаб трагедії, яку я щойно побачив. Але перш ніж встиг заговорити, Кай застогнав і почав приходити до тями. Його очі відкрилися, але замість чотирьох кольорів, які я бачив раніше, тепер вони були просто сірими, людськими, виснаженими.