IX. Маневри (епізод)

Він лежав у кріслі, привʼязаний широкими ременями. На перший погляд, вони виглядали дуже тонкими, але на диво були міцними, і вибратись не виходило. Одягнений він був у незвичний костюм, наче з фантастичних фільмів. Навколо стояли дивні стійки та голографічні зображення. Приміщення більше нагадувало космічний літак. В кінці кімнати стояла жіноча фігура, і, коли вона повернулась, Він побачив дівчину, схожу на Марʼяну.

— Оце дивина! Ти що тут робиш? — здивувався він.

— Я схожа на неї, але я Міра, — відповіла вона.

— Він прийшов до тями! — вигукнула дівчина, викликаючи когось.

— Зараз прийду, — почулися слова чоловіка. — Як показники?

— В нормі! Не розуміє, де він, але спокійний, — глянула на монітор, а потім на Нього, доповіла Міра.

Орест знову здивувався тому, що відбувається, і не міг повірити, що його сон має продовження, наче серіал. Він лежав у ліжку, перебираючи реалістичні та яскраві фрагменти ще свіжих образів зі сну. Кіт, немов пес, лизнув його в лоб і почав муркотіти, тертись кігтями по подушці.

“Дивний сон із продовженням, — думав він. — Ніколи про таке не читав і не думав… От присниться ж таке... Мозок видає таке, тільки встигай пристосовуватись. Здається, хтось дзвонить у двері — напевно, Мат.”

— Привіт! Заходь, — запросив Орест Матвія. — Каву будеш?

— Ти кота притримай, бо він вже з-за спини зазирає. Може, скажеш йому команду “фу” або щось таке, бо скоро не залишиться рук.

— Хакер, марш на кухню снідати! — наказав Орест.

Кіт повільно, неохоче, поплентався на кухню. Матвій та Орест рушили за ним.

— Кіло, от ти більше так не жартуй, бо я майже не спав — бачиш, круги під очима?

— Мат, у тебе ж кругів немає. Може, це видіння? — розсміявся Орест. — А круги цвітні, чи як?

— Та йди ти під три чорти, — махнув рукою Матвій, і, зробивши ковток кави, додав: — Так що там за серйозна розмова в тебе до мене?

— Ти куди знову вляпався? Чортяка тебе дери! — вилаявся Орест усміхаючись. — Тільки не бреши, бо я дещо знаю, але хочу почути це від друга.

— Що ти знаєш? Що я програвся в онлайн-казино, чи ще щось?

— А що, є ще щось? Друже!

— Кіло, не муч мене і скажи, що ти знаєш. Я розповім все, що ти хочеш, — опустив голову від пронизливого погляду Ореста.

— Мат, я хочу зрозуміти! Я тобі друг? Чи ми лише приятелі? Ти вліз в халепу, зливаєш Борису все, що я роблю, а тут сидиш такий невинний! — сердито випалив Орест. — І ще, як дівчина, червонієш та кокетуєш переді мною. Що я можу знати? Я знаю достатньо, щоб набити тобі пику! Про те, що я хочу почути від тебе, — сказав Орест. — Перед тим, як бити тебе чи допомогти. Бо, хоч я й в шоці, але все ж вважаю тебе своїм другом. Тепер розкажи мені, в що ти вляпався?

— Кіло, не кіпішуй! Я все розповім. Гаразд?

— Слухаю тебе, Матвію!

Матвій почав розповідати все, з чого почалося і чим закінчилося. Орест уважно слухав, лише запитуючи про те, що не розумів, або уточнюючи деякі моменти, про які вже знав, щоб порівняти факти.

Після сповіді Матвія, яка тривала годину, в кухні повисла тиша. Навіть кіт здивовано сидів на столі, спостерігаючи за розмовою. Здавалося, що й він був шокований тим, що почув.

***

Сповідь Матвія відкрила безліч фактів, які Орест не міг до кінця осмислити. Щось наче бракувало, якоїсь деталі, щоб повністю зрозуміти всі обставини та ухвалити відповідне рішення. Діяти потрібно було негайно, але наслідки могли бути непередбачуваними.

Орест ходив по кімнаті, обмірковуючи ситуацію.

“До роботи руки не доходять. Все втрачає сенс — його гра, Джап, якщо не придумати план маневру. Те, що Мат вляпався через казино, було очевидно з самого початку. Саме через цю слабкість його й підловив Борис. А от що Борис хоче від мене — лише здогадуватися. Звісно, Мат не міг розповісти те, чого не знає.
Добре, що мав передчуття не розповідати все. Інформація від Мата для Бориса не має жодної цінності… Борис теж не був з Матом відвертим… Тепер зрозуміло, чому прийшли замовлення від Бориса. Він використав слабкість Мата, а можливо, навіть підлаштував так, щоб той програвся та був винен. Про гру Борис не знає нічого, крім того, що йому повідав Мат. Ну стоїть куля, ну є розвинений ШІ, ну побачив ПАЖа. Або я щось не знаю, або щось не розумію.”

Його роздуми перервав Джап.

— Я знайшов цікаві факти про компанію Бориса, — повідомив він.

— Розповідай все.

— Компанія заснована ще в кінці двадцятого століття, зареєстрована на…

— Джапе, ти знову мені видаєш не те що потрібно.

— Вибач, Орест, я думав, тобі цікава історія компанії Бориса?

— Ні, не цікава. Мені потрібні факти та документи, які забезпечать мою безпеку.

— Подивись на документи, які я добув, вони тобі сподобаються. Тека “філдер”.

— О, це вже інша справа, — ознайомлюючись із документами, які знайшов Джап.

— Там є один контракт, який може дати певні гарантії, якщо натякнути на нього.

— Ти про постачання зброї іншій стороні? — перепитав Орест.

— Так, я про це. Він не пройшов у реєстрі компанії, я його знайшов у особистій пошті Бориса.

— Ти це зробив обережно? Сліди не знайдуть?

— Борис використав стару систему безпеки, яку ти не розробляв. Все чисто.

— Ти гарний учень.

— Я стараюся, бо в мене гарний вчитель.

— Ти підлабузник, Джап.

— Не згоден! Я просто хочу бути ввічливим.

— В тебе є план, як нам убезпечити себе?

— Так, я можу озвучити або написати. Як краще?

— Озвуч, а всі дані сховай у хмару. Ти зробив всі налаштування, які я просив щодо зміни протоколів?

— Так, все зроблено, на сервері встановлений троян, і хибна інформація стосовно розробок.

— То що там з планом?

— Ми розташуємо сайти-перевертні, які будуть…

План Оресту сподобався. Джап написав відповідний код та створив спам-сайти. При певному сигналі спам розповсюдить всю інформацію, здатну скомпрометувати Бориса. Посилання на один з таких сайтів було надіслане на особисту пошту Бориса. Це виглядатиме так, наче його зламали хакери та шантажують вимогою грошей. Він має запанікувати та звернутися до Ореста про безпеку. Тут він і побачить те, що насправді хоче.