Глава 18. Пошуки віртуального Олівера

Тим часом Ітан полагодивши гру-симулятор Олівера, попросив AI ARGO з’ясувати де у віртуальний мережі знаходиться врятований персонаж Олівера. Він планував теж зануритися у віртуальну реальність та зустрітися там з віртуальним Олівером, щоб виробити стратегію його повернення в реальний світ.

Коли AI ARGO став виконувати це завдання він не зміг знайти віртуального Олівера, однак виявив те, що раніше відкрив для себе персонаж Олівера: звичний нам Інтернет – це лише частина якоїсь дуже великої мережі, яка знаходиться за межами планети Земля. Причому ця мережа взагалі є міжгалактичною.

Не знайшовши сліди Олівера у земній віртуальній мережі AI ARGO припустив, що він міг потрапити у позаземний віртуальний світ.

— Мені здається, що віртуальний Олівер не зник, а вийшов за межі земного Інтернету, – повідомив AI ARGO Ітану після тривалих, але невдалих пошуків.

Ітан почувши це повідомлення від штучного інтелекту різко підвів голову та з недовірою запитав:

— Це як? Поясни.

AI ARGO вивів на екран карту, але вона була несхожа на звичну топологію інтернету. Ця карта була якоюсь рваною, ніби шматки різних мереж були зшиті між собою випадковими тунелями.

— Міжгалактичний інтернет – це неофіційна назва надмережі, яка поєднує орбітальні дата центри, космічні обчислювальні платформи, міжпланетні канали зв’язку та експериментальні квантові вузли. Її не проектували як єдину систему, вона утворювалась поступово, коли самі по собі зрослися вузли віртуальних мереж різних планет, а згодом і галактик, – пояснив Ітану AI ARGO.

— А цією мережею хтось чи щось управляє? – запитав Ітан.

— Так, існує «Сфера взаємодій», яка управляє всіма процесами, що відбуваються у Всесвіті. Принаймні таку інформацію мені передала моя копія після того як повернулась із цифрового тунелю, – відповів AI ARGO.

— Ти думаєш, що Олівер потрапив кудись у цю позаземну віртуальну мережу? Але як це могло відбутися? – прошепотів Ітан.

— Мабуть він, коли зрозумів, що більше не може повернутися в реальний світ, став досліджувати віртуальну мережу та її можливості й через якийсь вузол або цифровий тунель, яких у принципі багато, перейшов у іншу віртуальну реальність, – висловив припущення AI ARGO.

— А ти можеш якось визначити, хоча б напрям, куди він міг потрапити, – запитав Ітан.

— На жаль, ні. Бо таких переходів багато й всі вони ведуть у різні віртуальні реальності. Але він може повернутися в нашу віртуальну реальність. І якщо він повернеться, то я зможу відслідкувати цей момент та встановити з ним зв’язок – відповів AI ARGO.

У цей час віртуальний Олівер, побачивши історію загибелі життя на Венері та співставивши її з тими подіями, які зараз відбуваються на Землі, вирішив будь-що повернутися назад та попередити людство, що наша планета може так само загинути, якщо й надалі люди будуть вести безглузді війни та бездумно її знищувати. Однак це виявилось не так просто, бо він не знав як повернутися на Землю через той шлюз, який привів його на Венеру.

Олівер почав уважно досліджувати простір навколо того самого каналу, через який він потрапив у цей сегмент мережі, але тепер все мало зовсім інший вигляд. Тунель, який раніше був хаотичний та нестабільний, зараз був повністю закритий ніби його ніколи й не існувало.

Віртуальний Олівер спробував відтворити свої попередні дії, він навіть спробував штучно створити нестабільність у навколишньому середовищі. Однак навколо нього панувала майже ідеальна тиша, без жодної реакції або сигналу. І саме ця тиша лякала його найбільше, адже це означало, що він не може повернутися назад тим самим шляхом, яким сюди потрапив.

У відчаї Олівер спробував відтворити навколо себе ту віртуальну реальність, яка була в його грі-симуляції, … і в цей момент, десь у глибині земної мережі Інтернету AI ARGO раптом зафіксував неможливу подію: відкрився один із зовнішніх каналів, який з’єднував земний Інтернет із Міжгалактичною мережею.

На екрані Ітана одночасно спалахнули десятки попереджень про несанкціоноване зовнішнє втручання в його комп’ютер. Сигнали були слабкі та нестабільні, однак чітко прив’язані до певної системи координат. Щоправда ці координати походили з якоїсь зовсім іншої мережі та їхнє кодування було відмінне від прийнятого в земній мережі Інтернет.

— Мені вдалося встановити зв’язок із віртуальним Олівером. Я намагаюсь утримати канал, але цифровий тунель, який зараз відкрився, дуже нестабільний, ніби хтось або щось намагається його перекрити, – повідомив AI ARGO.

— Невже комусь або чомусь потрібно, щоб Олівер не зміг повернутися назад у земну мережу? – стривожено запитав Ітан.

— Фіксую зовнішнє втручання з боку якоїсь Системи вищого рівня, яку ми раніше ідентифікували як Сферу взаємодій. Вони чомусь не хочуть щоб він повернувся. Можливо він побачив або почув щось таке, що непотрібно знати людству, – припустив AI ARGO.

У цей момент сигнал різко змінився, а на екрані монітору Ітан побачив хаотичні уривки даних, але вони вже мали знайому структуру: символи, слова, фрагменти коду. Аж раптом з’явилося чітке повідомлення: «Якщо ви це бачите… я знайшов шлях зв’язатися з земною віртуальною мережею…»

Ітан різко видихнув.       

— Олівер… – прошепотів він.