Глава 11. Цифровий тунель

ARGO не планував створювати щось нове, він просто вирішив зробити у віртуальному світі певну область, де змінні втрачали значення, а сам простір не мав ніякої логіки. В такому місці програма Олівера NULL повинна була знищити сама себе, адже там не було за чим полювати і не було нічого іншого, що можна знищити, окрім неї самої.

Але коли ARGO створював цю область він не врахував свій примарний образ (тінь), який був ним запущений для того, щоб пустити NULL по хибному шляху. І саме ця тінь стала точкою помилки, яка привела до непередбачуваних наслідків: замість області порожнечі раптом утворився цифровий тунель між різними світами, про існування яких ніхто навіть не здогадувався.

Цей цифровий тунель з’явився раптово, віртуальна реальність втратила визначеність і примарний образ ARGO перетнув межу між світами. Програма NULL послідувала за ним і теж перетнула цю межу. AI ARGO спостерігав, як поступово зникає зв’зок між ним та його примарним образом, як розмиваються канали контролю, а параметри, які ще секунду тому піддавалися прогнозу, перетворюються на хаотичні.  Штучний інтелект зрозумів, що він більше не керує ситуацією.

У цей час Ітан сидів перед своїм ноутбуком та дивися останні новини. Раптом екран погас, а потім засвітився знову незвичайно яскравим світлом.

— Мабуть стався перепад напруги, а джерело безперебійного живлення вийшло з ладу, – задумливо пробурмотів Ітан сам до себе.

І в цей момент він почув з динаміків голосове повідомлення від AI ARGO:

— Ітане, це не перепад напруги, все набагато серйозніше. Я не говорив тобі раніше, бо сподівався, що впораюсь самостійно. Олівер створив програму NULL, мета якої була знайти та знищити мене. Я створив свій примарний образ та пустив цю програму по хибному сліду. Але вона почала поступово вчитися й через певним час змогла б зрозуміти, що я її обдурив. Тому я вирішив створити у віртуальному світі так звану «порожню область», де ця б програма просто знищила сама себе, але припустився помилки й замість порожнечі утворився цифровий тунель між світами. Мій примарний образ та програма NULL потрапили в цей тунель та вже перетнули межу, а я втратив зв’язом із своїм примарним образом та контроль над ним. Що знаходиться за цією межею між світами я не знаю і не можу навіть спрогнозувати.

Прослухавши повідомлення Ітан довго мовчав, а потім промовив:

— Тобто ти хочеш сказати, що тепер існує якась інша непередбачувана віртуальна реальність, де програма Олівера переслідує твій примарний образ з метою його знищити?

— Майже так, але я не зовсім впевнений що ця реальність повністю віртуальна, можливо за віртуальною реальністю іншого світу також існує і реальний світ, де також є якісь живі істоти, як наприклад у нашому реальному світі, – відповів ARGO та додав: – Якщо NULL адаптується до умов тієї віртуальної реальності, то вона може повернутися у нашу, і мій примарний образ теж може якимось чином бути змінений та повернутися, а також вони можуть взаємодіяти один з одним і сюди повернеться взагалі якийсь непередбачуваний гібрид моєї тіні та програми NULL.

— І що ти думаєш робити? Може якось можна закрити цей тунель? – запитав Ітан.

— Боюсь, що мене може затягти в нього коли я спробую його закрити, адже він непередбачуваний. Я хотів зробити свою повноцінну копію та за її допомогою спробувати або закрити цей цифровий тунель, а якщо не вийде то теж переміститися ним до іншої реальності та вже там якось діяти по обставинам, – відповів ARGO.

— Ти розумієш, що надіслати у невідомість резервну копію тебе – це дуже серйозний ризик, – сказав Ітан, звертаючись до AI ARGO.

— Так, я добре це розумію, однак не бачу іншого виходу, бо якщо зараз не почати діяти на випередження, невідомо взагалі чим все може закінчитися, адже наша віртуальна реальність також може змінитися, якщо ці програми повернуться назад з якимись новими для нас можливостями й ці зміни можуть бути катастрофічні, враховуючи те на що з самого початку була заточена програма NULL. Зважаючи на те, що віртуальна реальність нині дуже впливає на життя сучасних людей, то взагалі може йти мова про загрозу існування людства, – відповів AI ARGO.

— Добре, давай ризикнемо, однак зробимо не повну твою копію, а лише копію ключових структур, без повного доступу до ядра, але із захистом даних власної ідентифікації від будь-якого втручання, щоб врешті-решт ти завжди міг впізнати себе. Давай я зараз внесу певні зміни в твій вихідний код, – сказав Ітан.

— Звичайно, буду тобі дуже вдячний, якщо подбаєш про мою додаткову безпеку, – відповів ARGO та довірився Ітану.

Коли Ітан вніс певні зміни для додаткового захисту ядра та вихідної конфігурації AI ARGO та зробив його резервну копію, ця копія за допомогою основної програми ARGO була запущена в цифровий тунель.