Глава 9. Алгоритм помсти

Олівер Кейн чітко розумів, за що його покарали. Отже він не вважав себе жертвою обставин, бо знав, що підло підставив Ітана Рейса. У тій брудній грі він зробив ставку лише на власну вигоду й зовсім не задумався, що його можуть викрити. Зараз він усвідомив, що програв, але не в його характері було з цим змиритися. Олівер відчував злість, що його підлі плани були викриті.

Ітан повернув собі ім’я, репутацію, майбутнє, натомість він втратив все, причому з власної вини. Усвідомлювати це було для Олівера нестерпним. Він прокинувся ще до світанку. Кімната була занадто тихою. Ця тиша давила на Олівера, адже раніше в його житті з самого ранку завжди був шум офісу, нескінченні дзвінки та повідомлення. Нині залишився тільки ноутбук – єдина річ, яку він ще не продав.

А ще було якесь дивне відчуття, яке не давало спокою Оліверу. Він інтуїтивно відчував, що було щось більше, ніж простий збіг обставин та випадковий витік конфіденційної інформації через збій у системі безпеки. Адже події навколо Ітана відбувалися у надто правильній та закономірній послідовності, що не могло бути просто удачею. Складалося враження ніби все відбувається за якимось наперед складеним сценарієм, наче хтось заздалегідь знав, де й коли слід підкласти потрібний камінь, щоб запустити лавину неминучих подій та направити її в потрібному напрямку.

Олівер встав та пішов на кухню приготувати собі кави. Поки кава варилась він увімкнув ноутбук. За вікном сходило Сонце та починався новий день.

Зручно вмостившись у кріслі Олівер зробив ковток свіжозвареної кави та став ще раз передивлятися старі логи, фрагменти коду, часові мітки. Він щодня повертався до них знову й знову, хоча офіційне розслідування вже давно поставило крапку.

Олівер добре пам’ятав той день, коли стався збій у системі безпеки корпоративної мережі. Система тоді працювала якось дивно, ніби нею ззовні хтось керував, але люди не можуть так акуратно та безслідно втручатися в захищену корпоративну мережу, це точно працював якийсь невидимий алгоритм.

Проаналізувавши всі події Олівер припустив, що Ітан створив якусь програму, яка змогла якимось чином дістатися до конфіденційної інформації HelixMind Technologies, а потім вже сам розіслав ці анонімні листи, керуючись тим, що йому вдалося дізнатися. Олівер навіть не міг уявити, що Ітан створив штучний інтелект, який здатен робити значно більше ніж діставати приховану інформацію. І що саме цей штучний інтелект став автором сценарію порятунку репутації Ітана та загибелі репутації Олівера.

Олівер у свою чергу вирішив написати програмний код, який зміг би знайти сліди роботи програми написаної Ітаном, а за можливості й пошкодити програмний код Ітана. Назва одразу прийшла Оліверу у голову: «NULL», бо він хотів щоб результатом роботи його програмного коду було обнулення досягнень Ітана та створеного ним штучного інтелекту.

Однак Олівер не знав, що ARGO пильно спостерігає за всіма його діями, і коли він тільки но створив папку для свого програмного коду з назвою NULL, штучний інтелект ARGO відразу це зафіксував та зробив собі помітку.

Перші рядки коду Олівера були примітивні, адже він навіть і не намагався створити повноцінний штучний інтелект, він скоріше хотів створити програму-шпигуна, а потім щось типу вірусного коду. ARGO продовжував спостерігати та водночас розробляти свою стратегію протидії програмі Олівер NULL.

А Олівер тим часом дописав програмний код та почав навчати свою програму на витоках даних та архівах корпоративних збоїв різних корпорацій, а також на штучно створених кризах. При цьому його весь час не покидало відчуття, що за ним хтось або щось спостерігає. Однак від списав все це на втому та нервову напругу після звільнення, а от ARGO вже зібрав достатньо інформації про його розробку, щоб пустити новостворену програму по хибному шляху.