- Сьогодні 10 років як ми одружились. Уявляєш! Як час швидко йде.
- Так, дійсно швидко…
- Я кохаю тебе.
- І я тебе.
- Чому ти постійно в телефоні. Невже не можна пів години без цього? Мені ж важко одній з малою, навіть нікуди вийти сама не можу…Весь час в чотирьох стінах. А тебе наче немає тут.
- Я маю тобі сказати – я спілкуюсь з іншою жінкою. І якщо захочеш – я піду.
- Це ж період такий важкий. Оля підросте – буде легше. Ти ж місяць тому казав, що кохаєш?!
- Але задумався чи це дійсно так. Я не був готовий до такого. Можливо взагалі до дитини не був готовим.
- Ми ж планували… 5 років не могли завагітніти…
- Я не міг цього знати.
- Ну скільки можна??? Ти за весь день навіть не можеш вийти з кімнати з дитиною привітатись??? Про що можна з ранку до ночі переписуватись??? Вона, що не знає, що ти одружений і дитина є???
- Яка тобі різниця! Знає вона. І вона мене підтримує. Каже, що я не винен в цьому.
- А я хоч раз тебе звинувачувала???
- Ти розумієш, що нормальна жінка не буде втручатись з чужі стосунки??
- Вона тобі нічого поганого не зробила.
- Серйозно???
- Я краще піду. Я буду допомагати, але так жити – не вихід.
- Що мені робити? В мене все життя розвалюється…
- Весь цей час Ви жили не своїм життям, тому і розвалюється. Це ж не Ви зараз… Людина заходить у безвихідь тільки коли прийшов час познайомитись з собою. Прислухайтесь до своєї інтуїції, вона Вас не підведе. Коли Ви будете в гармонії з собою, тоді з’являться потрібні люди у Вашому житті і почнуть відбуватись потрібні речі. Просто залиште його і себе в спокої…
- Я люблю тебе і мабуть завжди любитиму, але я так більше не можу. Я прошу розлучення. Якщо наша доля бути разом – то ще будемо. Але це буде зовсім інша історія.
- І тоді ж можна не одружуватись знову?..
- Напевно…
- Сьогодні було судове засідання. Заочно. Ми вже розлучені.
- Думала завтра…
- Ні. Вибач мене, що виявився таким ненадійним…
- А ти готовий побачити мене з іншим чоловіком? Відпустив без жодного слова…
- Я не думав про це. Головне, щоб ти була щаслива…
Відредаговано: 22.05.2024