Доню, підійди до мене, зараз тато буде телефонувати. Хоче побачити тебе.
- Привіт.
- Привіт. Ви в якомусь підвалі?
- Так, ми в місті зараз.
- Але ж ти мав з безпілотниками працювати?..
- Мав…але ми в місті, тому в нас інші завдання. Вже всі втомились, ніхто нічого не хоче… Придумали «фортеця», а тут м’ясорубка…
- А ви ще можете виїхати?..
- Ми то можемо…
- Оля підійти, привітайся до тата…
«З 6 березня Сергій офіційно зниклий безвісти. Я завтра приїду. Треба сповіщення в військкоматі забрати.»
«Він мені ще зранку телефонував. Привітав з Днем народження. Чути було, що їдуть кудись…Хлопці кажуть, що може заблудили десь, таке буває…»
- Добрий день. Це побратим Вашого…ну Сергія…
- Так. Колишнього чоловіка.
- Так. Ми тут хочемо допомогти вам з дитиною фінансово…
- Дякую…
- О, ще хотів запитати. Може є якісь проблеми з оформленням виплат? То ми допоможемо. Всі, які треба документи зразу тут знайдемо, зробимо тобі копії і відправимо.
- Його мама на себе оформила. Але мені навіть не сказала, що дитина має отримувати, то я зараз збираю документи і подам свої. Ми ж за 4 місяці до війни розлучились, то навіть рішення суду не забрали…
- Звичайно подавай. Мама собі щось придумала, а тобі жити ж на щось треба з дитиною. Як треба допомога – дзвони.
- Ми тут нарешті змогли виїхати на це місце, де пропали…Ніби нема його…Хтось з родичів на ДНК кров здавав?
- Так, це обов’язкова процедура…
- Надіємось, що живий…Так вийшло…
Відредаговано: 22.05.2024