Глава 1

Глибоко в надрах скелі, в серці покинутого бункера, іскін, що відповідав за життєздатність комплексу, прийняв останнє з доступних йому рішень. Паливо в реакторі вичерпалося, резервні системи відмовляли одна за одною. Залишався лише один вихід — пробудити свого господаря. 

В керуючій кімнаті ожив єдиний вцілілий монітор, заливаючи простір тьмяним мерехтливим світлом. По екрану монітора побігли тривожні рядки: 

«Цілісність комплексу: критична!» 

«Рівень енергії: нижче допустимого мінімуму!» 

У Залі Пробудження одна за одною спалахнули червоним п'ять індикаторів на капсулах зберігання крові. Лише шоста лампа спалахнула рівним зеленим світлом. Нова хвиля повідомлень з'явилася на екрані: 

«Гемо-капсули 5 з 6: зруйновано!» 

«Гемо-капсула номер 6: цілісність підтверджено!» 

«Прийнято рішення: екстрене пробудження!» 

«Ритуал пробудження під загрозою зриву!» 

Підлога зали з шипінням розійшлася, відкриваючи нішу, звідки повільно піднявся масивний саркофаг із чорного металу, вкритий невідомими рунами. До його поверхні тут же під'єдналися прозорі трубки, перекачуючи червону в'язку рідину з вцілілої капсули. 

Усередині саркофага панувала темрява — холодна та в'язка. Але якоїсь миті пітьма здригнулася. 

Щось давнє, забуте, почало прокидатися. 

Кров, густа як смола, повільно оживила висохлі вени. М'язи здригнулися в судомах, кістляві пальці судорожно стиснулися в кулаки. 

Грудна клітка затремтіла, і через століття сну легені зробили свій перший жадібний вдих, супроводжуваний низьким утробним риком. 

— Мало… Потрібно… ще… — ледь чутно прошепотів той, хто прокинувся. 

Мова давалася з трудом: ікла заважали, язик ледь слухався виснаженого тіла. 

Його звали Фір Ноктіс — хоча за тисячоліття свого існування він носив безліч імен. Це ім'я було дане йому при народженні дуже, дуже далеко від цього місця. 

Через незавершений ритуал пробудження пам'ять до нього поверталася сумбурно, упереміш з різних епох. Від цього він відчував жахливий біль. Його мозок немов розривало на частини.

Зібравши свою волю в кулак, він почав боротися з болем своїм старим методом. Прийнявши її як даність, він замкнув свою свідомість, задавши своєму тілу нескладний алгоритм дій. Дістати їжу. 

Його кігтиста рука пройшлася вздовж зімкнутих стулок саркофага. Своїм обсидіаново-чорним кігтем він почергово торкнувся замків, розташованих усередині саркофага. Після чого важкі стулки роз'їхалися в сторони й упали на підлогу, випускаючи на волю свого бранця. 

Взявшись обома руками за краї саркофага, Фір, немов звір, одним ривком вистрибнув назовні. У напівтемряві зали пробудження він виглядав зловісно. Його худе тіло більше нагадувало обтягнутий шкірою скелет для уроків з анатомії, довге чорне волосся спадало на плечі, а його бурштинового кольору очі світилися, як розпечене вугілля. 

З шумом втягнувши носом повітря, він спрямував свій погляд до однієї зі стін. Він бачив свою здобич, якою б раніше просто знехтував. Але зараз було не до примх. 

Він метнувся до неї з такою швидкістю, ніби розчинився в повітрі. Схопивши вгодованого щура, він увігнав у нього ікла й за частку секунди осушив до останньої краплі. Мертва тушка відлетіла вбік, а він уже кинувся до наступної жертви. 

Близько півгодини він продовжував своє полювання на нещасних створінь, доки не втамував найгостріший голод. Головний біль відступив, а уривки спогадів, які досі безладно кружляли в його свідомості, почали складатися в цілісну картину.

Тепер Фір знову міг ясно мислити. Розвернувшись, він попрямував до керуючої кімнати.

Відтоді як до нього повернулася свідомість і він зміг бодай поверхово оцінити ситуацію, його не полишало лише одне питання: “Що сталося?”

Він сподівався знайти хоча б якісь відповіді. Стан Крипти викликав у нього дедалі більше тривоги, а те, що він уже встиг побачити, зовсім не вселяло оптимізму.

Осипані бетонні стіни, деякі проходи були затоплені, а тунель, що вів із зали пробудження до кімнати підготовки, був взагалі розколотий навпіл. Його склепіння  обвалилося, і Фіру довелося протискатися у вузьку щілину між бетонних плит. Якби на його місці була людина, то вона навряд чи б вибралася. Фіру ж допомогли його нічний зір та його сила, хоч від останньої він зараз і не був у захваті. 

Підійшовши до головного комп'ютера, він змахнув долонею товстий шар пилу з екрана й приклав долоню до сканера. 

— Особу підтверджено! Рада вітати вас, мій пане! — пролунав мелодійний жіночий голос. 

— Іфо! Я радий, що ти все ще зі мною, — зітхнувши з полегшенням, промовив Фір, — Що тут сталося? Чому мене не розбудили вчасно? Мені потрібна доповідь. 

—— Доповідаю. Після завершення встановленого столітнього циклу сну зовнішні датчики Крипти зафіксували аномальну сейсмічну активність і критичне підвищення температури до трьох тисяч шестисот градусів. Це були останні дані, отримані від зовнішніх систем спостереження.

Мною було прийнято рішення відкласти ваше пробудження. Протягом наступних двадцяти років внутрішні датчики комплексу продовжували реєструвати періодичну сейсмічну активність.