Розділ 6

Не можу сказати, що цей час я провела одна, та як поряд завжди були Лія і Мейсон. З Лією я відвідувала найгучніші події та відривалась у найкращих клубах. З Мейсоном ми ходили до різних закладів і вже маємо свій топ список. Та і в кіно ми часто ходили, якщо не на якусь прем’єру, то це просто був домашній перегляд уже раніше побачених фільмів.

Я не переставала щодня телефонувати Дереку і залишала одне повідомлення в тиждень. Він їх не читав. Я була в цьому впевнена. А ще я була цілком закута в думку, що кохаю його. Але ще більше я злилась. Не знаю як відреагую, коли він з’явиться. Якщо він приїде, доки я тут.

Я не відступила від ідеї вступити до вузу і тому подала свої документи до декількох університетів Європи і до одного у США. Батьки наполягали, щоб я обов’язково подала ще й до бразильського, але ні. Там я буду під їх контролем, а тут я сама для себе. Я здала перед тим усі необхідні іспити на доволі непоганому рівні. Дивно напевно те, що з мистецьким напрямом лише 2 вузи у Європі. Решта – це бізнес. Ні, це не через батьків. Мені це було цікаво і чому б не спробувати. Врешті решт я нічого не втрачаю. До того ж більше тижня я марю думкою про створення мережі власних тематичних кафе. Родзинку закладу я ще не вигадала, але бажання є.

Цього вечора Мейсон запросив мене на вечерю до них додому. Сказав, що Лія поїхала до подруги в інший штат на дівич вечір, а йому самому нудно. Я довго не вагалась, особливо після того як він пообіцяв приготувати пасту.

-Привіт Аню, ти якраз вчасно.

-Привіт, можливо я чимось допоможу.

-Можеш дістати тарілки і заздалегідь поставити чайник.

-Я не хочу чаю, - з награним обличчям забурмотіла я.

-Ти не хочеш чаю з тим самим печивом?

-Печиво? Вже ставлю.

-Давай тарілку.

-Я не знала, що ти такий кулінар. Пахне просто надзвичайно.

-То ти напевно знову зранку нічого не їла. Зізнавайся, цілий день фотографувала?

-Ага. Такі кадри. Хочеш після вечері покажу.

-Авжеж.

Вечір був просто чудовим. Смачна вечеря, от тільки з фільмом трохи Мейсон не вгадав. Я очікувала комедію, а була сльозлива мелодрама. Після я взялась показувати фото. Ми приближували кадри і сміялись з випадково спійманих обличь. У той момент усе було надто чудовим і думка про те, що так скоро треба їхати мене непокоїла. До того ж через декілька днів мені вже мають приходити відповіді з вищих навчальних закладів. Ідилію зруйнував гуркіт у коридорі. Ми переглянулись і обоє підвелись. Він взяв мене за руку і ми почали приближатись до вхідних дверей, доки не показався Дерек.

Ми були настільки здивовані, що декілька хвилин навіть не рухались, тому моя рука досі була в його. Він глянув спочатку на мене, потім на брата, а потім опустив погляд на наші руки. Я швидко забрала її і спробувала заговорити. Але мене випередили.

-Ти де був Дереку? Ти хоч розумієш, що так не робиться. Ти міг хоча б сповістити нам своє місцезнаходження. Хоча б приблизне.

-Я все сказав Лії.

-Що? Вона нічого не казала, - здивовано мовив Мейсон.

-Навіть не обіймеш? – ми не відразу зрозуміли кому адресовані ці слова. Він говорив до брата. Вони обнялись, а після Мейсон сказав, що піде спробує додзвонитись до сестри, аби вона все пояснила.

Я все ще нерухомо стояла. Чи читав він повідомлення? Якщо так, то що говорити мені. Раз він все таки говорив Лії, то це щось змінює, але він не сказав мені і не відповів на жодний дзвінок.

-Нам треба поговорити, - сказав він тихо, наче боячись порушити ту тишу, що виникла у кімнаті.

-Ти так думаєш? Ти ще на 2 місяці зникни, от тоді можливо…

-Досить. Я все розумію.

-Та невже?

-Хіба ти не відчуваєш того як я до тебе відношусь?

-А що я повинна відчувати? Ти поцілував мене, а потім зник. Може я повинна була замкнутись в кімнаті і покірно чекати твого приходу і пояснень?

-Я хотів побути сам і вимкнув телефон.

-На два місяці?

-Так. Я був впевнений, що усі знають де я, а коли побачив пропущені виклики, то відразу подумав, що щось сталось і приїхав.

-Ти приїхав тільки через це?

-Я прочитав твої повідомлення тільки в літаку. Я просто зараз нічого не розумію. Ти сказала, що я тобі не подобаюсь і відштовхнула мене, а потім пишеш, що хочеш мене побачити.

-Дереку, не ускладнюй. Я не готова зараз про це говорити. Пройшло багато часу, через два тижні я вже їду…

Між нами повисла довга пауза. Я не знала, що йому ще сказати, не розуміла його відношення і єдиним виходом з цієї ситуації бачила тільки те, що я піду.

-Мені вже час. З приїздом, - сказала я.

Він нічого не сказав, а просто пішов до своєї кімнати. На вулиці я зустріла Мейсона та попрощалась. Він запропонував зустрітись завтра, але я, зніяковівши, сказала, що буду фотографувати, а натомість планувала провести весь день в квартирі.