Розділ 5

Так я вже два дні сиділа і нікуди не виходила. Більшість часу я просто теревенила по телефону з Лією і жалкувала, що не пішла все таки до них. Удвох би було веселіше.

На третій день, коли я встала і побачила веселку після дощу, то рішуче налаштувалась іти фотографувати годинку-другу. Надягнула джинси, футболку, поверх червону худі та білі кросівки. Скільки можна ховатись. Та ще й від кого… незрозуміло. До того ж Ерой явно боїться Дерека, якщо його і зустріну, то скажу, що Дерек неподалік і все. А то приїхала з одним, а втрапила у безглузду ситуацію. Сьогодні фотозйомка, завтра піду по магазинах. У Емілії скоро свято і треба вибрати гідний подарунок.

Нарешті у мене гарний настрій. Я б навіть сказала бойовий. Спершу до улюбленого кафе. Після дощу усі повиходили з будинків і гуляли на дворі, насолоджуючись запахом сирості, тому було багато вільних місць. Я вибрала те ж саме, що й того разу, коли ми сиділи з Мейсоном. Так я могла спостерігати за іншими і поки мені несли замовлення зробила декілька знімків. Ввічливий офіціант приніс мені велике карамельне лате та булочку з вишнями. Обожнюю просто. Я швидко поїла і вийшла на вулицю. 3 години не відчуваючи втоми і холоду я ходила по місту та робила надзвичайні фото. Це відбувалось доки не почало гриміти. Тільки тоді я зрозуміла, що на сьогодні досить. На жаль було пізно. Починалась велика буря. Гриміло все частіше, блискавка проходила через усе небо, а я стояла посеред незнайомого району і намагалась викликати таксі. Звичайно я не упустила можливості і тут зробити гарні фото, доки чекала машину.

-Аню, я яка несподівана зустріч. Дуже радий тебе бачити. Ти напевно змерзла, сідай, я відвезу тебе до твоєї квартири, - це був знову він. Що ж це таке.

-Ні, дякую Ерою, за мною зараз приїде Дерек.

-Ніхто за тобою не приїде. Дерек в іншому місці, а ти зараз сядеш до мене в машину, доки я силою тебе сюди не затягнув.

У мене почали сльози до очей підходити, мене ж попереджали, от дурепа. Я покірно сіла до машини і намагалась не розплакатись. Треба видатись сильною, щоб він не міг на мене тиснути.

-Я знаю, яка ти насправді. Не треба ніким прикидатись, - він також думки читає, ну за що ж це мені. – Я тобі красуню більше скажу, я не тільки думки читаю, це здібність від мами, а от тато мені як першій дитині передав генами дещо незвичайне. Я можу керувати емоційним станом інших людей. За це мене і ув’язнили там, в іншому світі. Ти хіба не помітила останнім часом зміну свого настрою? Це я. Кожного разу це був я, бідний Мейсон, він думає, що ти навіжена. Але це не надовго. Скоро не буде про кого думати.

Я тепер навіть думати спокійно не могла, тому що він намагався контролювати мої думки. Він хоче мене вбити, це було ясно. Залишилось тільки сподіватись на хлопців. Хоча той сказав, що вони зовсім у іншому місці. От біда. Можна лише припустити, що до того як він мене вб’є, мені вдасться втекти.

Ми їхали уже декілька годин. На вулиці було надзвичайно холодно, а він ще й вікно відкрив. Ну хто ж таке робить.

-Я не буду закривати вікно.

І не закривай, помру до того як ти мене вб’єш.

-І не сподівайся, - він почав закривати вікно.

Я уже втратила лік часу. Куди ж він мене так далеко везе.

-Нам обов’язково так далеко їхати? Може ти у Новому Орлеані це зробив би. Я запевняю тебе, так би було краще, - з іронією в голосі сказала я.

Він глянув на мене очима божевільно, його це забавляло. Хочу додому, до мами, в Бразилію. А ще краще в Україну, там точно немає таких бовдурів. От як виживу відразу поїду туди. Скільки вже збираюсь, а ніяк не виходе. Точніше бажання такого сильного не було, як зараз. От тепер як тільки так відразу.

Мама мені багато розповідала про Україну, звичайно у час, вільний від роботи. Проте пройшло багато часу і я впевнена, що з років незалежності там багато що змінилось.

Про що б ще думати в такий момент. Я зараз уявляю як Лія дивиться свій улюблений серіал з чашкою чаю та тортиком, а я могла бути з нею.

Ми їхали і їхали, мене вже починало нудити від всього цього. А ще мене нудило від Ероя, він був надзвичайно огидним. На перший погляд це на рідкість гарний і вихований чоловік, а насправді, бачили б ви як він їсть. Двічі вкусить і буде вже весь брудний, руки в майонезі, які він витирає в свою футболку, ще й не до кінця їх витре і візьметься за кермо. А щодо зовнішності, то це доводить, що вона буває дуже оманлива.

Чоловікам у тому світі пощастило. Я бачила фото батьків трійнят, у них гарна мама, але тато точно неземної зовнішності. Великі карі очі, прямий ніс, злегка пухлі губи, чітко виражені вилиці та темне волосся. Мейсон був майже копією батька. Дерек та Емілія мали більш м’які риси обличчя, вони були схожі на їх маму. Але Дерек від цього не виглядав менш мужнім. Його ясно голубі очі завжди виражали впевненість, а голос твердість.

Мої роздуми перервав Ерой, який витягнув мене за руку з машини і потягнув у будинок. Дім виглядав лякаюче, можливо це від того, що я нічого хорошого від нього не очікувала, а навпаки могла припустити, що там мене чекає смерть.

Це був двоповерховий заміський будинок. Зроблений з темного дерева, вікна маленькі і здавалось, що коли туди зайти, там буде темно і тісно, але зсередини це був зовсім інший стиль. Багато вільного простору, світлі тони. Щось не співпадає. Хто ж так дивно будинки оформлює.