Пролог

Хм…Навіть не знаю, що варте уваги в першу чергу. Те, що я пережила, змінило моє майбутнє, але ця історія починається не з мене.

Любов, ненависть, смерть, вбивства, надздібності… І це усе про одну сімейку. Ні, діти не винні ні в чому, це все гріх їх батьків, що піддалися тій любові, що погубила зрештою їх обох. Це була чудова пара, вона – яскрава блондинка з дуже ніжними рисами обличчя та завжди розгубленим поглядом. Він – самовпевнений брюнет, який трохи прибулець… Ну добре-добре, він нормальний, але прибув з іншого світу. Так просто взяти і повірити? Я коли це слухала, то взагалі думала, що наді мною насміхаються і розсміялась, але коли на мене подивились пронизливим поглядом три пари очей, то я швидко зрозуміла, що це зовсім не маячня, а інформацію, яку я слухаю треба прийняти і змиритись. Це не просто якась магічна історія, це їх життя.

Він опинився тут не випадково, але це те чим він існував, до того як потрапив туди, де закони природи дещо відрізняються від тих, що існують у його Всесвіті. Паралельний світ? Можливо. Але те, що він знав точно, так це те, що його відправили на пошук в’язня-втікача, а він закохався у жінку з цього примітивного світу. Ні, він відданий житель свого світу і звичайно знайшов цю особу, але ж він був першим кого відправили на Землю і він мав затриматись трохи довше. Там люди дещо інші, та і людьми їх не назвеш, якщо вважати, що тут за таке ще декілька століть тому спалювали. Його рідний край походить із зовсім іншого виміру і створений був набагато раніше цього, до того ж кожна особа там мала дещо більше ніж звичайна людина. Вони можуть контролювати те, що ми називаємо підсвідомим та користуються тим, що ми називаємо надздібності. Це трохи дивно звучить, але такі люди на Землі дійсно є. Так сталось, що його кохана завагітніла і його залишили на постійне перебування у нашому світі, ну так на всяк випадок. Але випадки втечі до нашого середовища почастішали і він мусив часто залишати її саму. До речі його здібності блокували на час перебування у нашій системі, але в один день народилось троє чудових малюків, 2 хлопчики та дівчинка, і коли вони трохи підросли, виявилось, що діти успадкували від батька його силу. Не в повній мірі, але цього було достатньо. Мати померла при народженні цих янголяток, а тато змушений був постійно суміщати роботу та виховання своїх дітей.

Роль тата йому давалась важко, але він намагався, хоч більшість часу забирала робота. Через певний час, коли діти вже були достатньо самостійними їх батько помер і усі справи перейшли до синів, Емілія - їх сестра, була саме тою, яку як тільки можна намагались відгородити від цих брудних справ, а силу, як могли, намагались приховати, щоб вона жила повністю нормальним життям. Так як брати були досить різні, досить часто виникали непорозуміння, але сестра постійно нагадувала хто вони і що зайва увага до їх сім’ї недоречна. Мейсон був з надзвичайними манерами, таке відчуття наче він прибув з минулих століть. Постава, глибокий голос і ця його постійна фішка ходити в костюмах. Дерек поводив себе так наче знав усі секрети світу і тому на перший погляд виглядав досить самовпевненою та самозакоханою особою. Так вони і жили, всіма силами не привертаючи увагу інших.