Розділ 3. Правнучка.

Почулося торохкотіння деревʼяних прикрас, які оздоблювали двері до літньої кухні. На порозі зʼявилася струнка зграбна постать. 
— Доброго здоров’я, — привіталася  гостя, злегка кивнувши головою літним жінкам. 
— Йой, а що то в тебе на плечах? — вигукнула стара у синій хустці. Підвівшись, вона хутко, як на її старечий вік, рушила до Богдани та рвучко схопила ту за руку, намагаючись зазирнути їй за спину. Дівчина навіть не ворухнулася. 
— Мамо, — зітхнула вона, — ви впевнені, що нам це треба? — роздратовано спитала вона, намагаючись ухилитися від пальців нахабної старої жінки. 
— Дівки, дивіться, то кажан! — захоплено вигукнула стара, — а в мене буде тату на плечах? — не вщухала набридлива баба. 
Олег вже впорався з масною пікницею та витріщився на смагляву незнайомку, яка вже наближалася до його столика, а за нею дріботіла стара, намагаючись роздивитися чудернацьке татуювання на плечах Богдани. 
— Привіт, — усміхнулася до Олега Богдана. В руках вона тримала стос візитівок. 
— Доброго ранку, — зніяковів Олег. Він намагався дивитися Богдані в очі, хоча йому також дуже хотілося розгледіти її чудернацькі татуювання. Молода жінка була вбрана у коротку майку і куці шорти. 
— Я власниця маєтку поряд, — пояснила Богдана, — ось візитівка — сауна, масаж, карпатський чан — будь-яка ваша примха, — очі дівчини лукаво примружились. 
Баба Надя поправила синю хустку, спостерігаючи за Олегом. Вона боляче штовхнула Богдану в спину. Дівчина не зрушила з місця. 
— Завершуй теревенити! Берися до справи! — стара сіпнула Богдану за плече. 
— Дякую, — ввічливо відповів Олег, накриваючи візитівку рукою. Він на секунду замислився  і спитав, 
— Чи  можна сьогодні сауну замовити? 
Баба Надя схвально посміхнулася, стиснувши руку Богдани. 
— Звичайно, — запевнила Олега Богдана, — на котру годину? 
— Десь о сьомій вечора? — невпевнено відгукнувся той. 
— Все буде готово на сьому, адреса на візитівці. До зустрічі, — похапцем попрощалася загадкова незнайомка. 
— Не можу дочекатися, — замріяно сказала баба Надя. 
Богдана вже повернулася спиною до Олега, який захоплено дивився на темно сірі кажанячі крила, які розпростерлися на спині дівчини, і рушила у протилежну сторону кімнати. Підійшовши до білої печі, де поралася Марія, вона прошепотіла, 
— Мамо, ти впевнена? 
— Що ти там  їй шепочеш? — з підозрою у голосі спитала баба Надя. 
— В нас немає виходу, — відповіла Марія, витягаючи макітру з голубцями з печі,— не варто було читати заклинання з твого чат-джіпіті, чи як там ти холєру називаєш! — жінка гримнула макітрою до столу спересердя. 
— Спочатку живе, а потім мертве, спочатку мертве, а потім живе, — захихотіла баба Надя і вхопила гарячого голубця кістлявими пальцями. 
— Мамо, обережно! — вихопилося у Марії, але стара вже запхала собі у рота голубця, ковтнула, не розжовуючи та витерла собі  масного рота краєм синьої хустки,
— Гидота, — голосно ригнула баба Надя, — вже посивіла, а голубці так і не навчилася готувати! 
— Мамо, — прошепотіла ошелешена Богдана скоса поглядаючи на бабу Надю, — чого вони такі? 
— Які? — перепитала засмучена Марія. 
— Дивні й недобрі — Богдана намагалася ухилитися від масних пальців баби Наді, яка вже запхала їх у її волосся. 
— Бо то несправжнє, доню! Несправжнє і мертве! — розумієш? Що ти накоїла! — Марія голосно зітхнула. 
Олег з цікавістю спостерігав за тихою, але напруженою розмовою жінок біля печі у протилежному куті літньої кухні. Він хотів ще раз подякувати господині за смачний сніданок натомість, намагаючись не привертати увагу, спішно покинув приміщення. 
Баба Олена зітхнула і, торкнувшись своїх миршавих кіс, заплющила очі.