9

Єва

На вулиці вже було темно. Цей день був настільки насиченим, що я і не помітила як він пролетів. Ми їхали в машині в сторону мого будинку. Я через вікно спостерігала за містом і людьми, які жили своє життя і навіть не здогадувались, що тільки за сьогодні померло вже дві людини. Ще буквально учора я була однією з них. Щасливо жила і не замислювалась про те, що відбувається в житті інших людей. І за один день моє життя цілковито змінилося. Зараз здавалося що тяжкість усього світу впала мені на плечі. Я відчула нескінченну втому. Дуже хотілося до себе в ліжко, закутатись в ковдру і заснути, а коли прокинусь, зрозуміти, що це був лише дурний сон.

Я повернула голову і подивилась на Андрія. Він зосереджено стежив за дорогою і не звертав на мене уваги. Можливо, мене б це зачепило, адже я вважала себе досить привабливою і любила увагу до себе, але зараз мені було точно не до цього. В голові кружляло безліч думок, але жодної здогадки чому мене втягнули в цю дурну історію.

Ми зупинились біля мого будинку і я вже збиралась попрощатись, як Андрій вимкнув запалювання і відкрив свої двері.

-Ти куди?- поцікавилась у нього.

- Я вирішив сьогодні залишитись у тебе.- спокійно відповів він.

- А моєї думки запитати не хочеш?

-Міг би, але зараз сперечатись у мене просто немає сил. Я все одно залишусь у тебе, мене дуже напружує кількість трупів за один день, та і вся ситуація в цілому. Тому прошу, давай сьогодні ти будеш просто нормальною людиною і влаштуєш мене на своєму дивані.

Відповісти на цю промову мені було нічого і чесно кажучи не хотілось сперечатись. Його почуття я розділяла і навіть подумувала поїхати почувати до брата, але так навіть краще.

У квартирі Андрій одразу пішов в душ, а я постелила йому диван для сну. Потім також освіжилася і закуталась в ковдру. Заборонила собі думати геть про все і заплющила очі.

У сні я знову бачила картину того, як машина збиває Бориса. І хоча насправді я не бачила самої події, проте уява все чудово домалювала. А ще знову і знову прокидалась біля мертвого тіла Сергія і кожного разу крові було все більше. Прокинулась від власного крику. 

В кімнату забіг Андрій в одних трусах, а от в руках у нього був пістолет, про наявність якого я не здогадувалася. Він стурбовано озирався, а потім перевів погляд на мене. 

-Сон страшний приснився - тихо сказала я, виправдовуючись. 

Андрій ще декілька секунд дивився на мене, а потім направився до мого ліжка. 

-Посунься,- сказав він, піднімаючи ковдру, якою я вкривалась. 

-Ти що робиш?- ошелешено запитала я. 

-Буду охороняти твій сон. Тільки не приставай!- з цими словами він влігся біля мене. 

-Це я повинна не приставати?

-Звісно ти. Знаю я вас. Спочатку сон страшний приснився, а потім «обійми мене» і так далі. І ти навіть не помітив, як у тебе обручка на пальці та троє дітей. 

-Слухай, йди краще до себе!- сказала я, намагаючись відійти від шоку,- Сама як не будь справлюсь. 

-Лягай вже, спати хочу. 

Він потягнув мене за руку, а потім повернув на бік і притулився до моєї спини. Я хотіла було обуритись, але в його обіймах було так тепло і спокійно, що я вирішила залишити все так. Заплющила очі й миттю провалилася у сон.

Ранок почався з запахом кави та тихого баса Андрія. Хоча він і намагався розмовляти тихо, проте з його тембром це було важко. Я вмилася і привела себе до ладу, потім пішла у бік кухні. Картина, яку я застала, привела мене в стан шоку. Андрій з оголеним торсом в моєму фартусі смажив оладки й щось бурмотав собі під носа. Від цієї картини очі в мене трохи викотилися від подиву, а серце солодко защеміло. Зараз він здавався втіленням жіночих мрій про шляхетне і сильне. Плече його, безумовно, було міцним, а сховатись за спиною могли не одна, а навіть дві дівчини моєї комплекції. За таким натурником сумували всі художники: і зріст, і стать, і обличчя, яке природа чи Господь, кому вже як більше подобається. Коротше, він був просто непристойно гарний ще і вирішив допомагати мені. Таке, як відомо, буває лише в жіночих романах і третьосортних фільмах, коли ніхто не морочиться придумати щось оригінальніше. Тому подібне щастя напружило і навіть насторожило. Ще питання, від кого слід тікати.

-Прокинулась?- повернув до мене обличчя.

Я труснула головою, відганяючи від себе ці дивні думки та спробувала посміхнутись.

-Ти такий голосний, що просто неможливо було не прокинутись.

-Розбудив? Вибач. Не звик тихо розмовляти, хоча і намагався.

-Все нормально. Допомога потрібна?- кивнула я в бік сковорідки.

- Я майже закінчив, тому влаштовуйся за столом, зараз будемо снідати. Не знав що ти любиш, тому на вибір є оладки або омлет з овочами.

- Взагалі, я не звикла снідати, вип’ю кави.- промовила я, але потім сама не знаю чому додала,- Хоча знаєш що? Я буду все.

Андрій широко посміхнувся і я просто залипла на його обличчі. Зараз він не виглядав похмурим і серйозним, як учора. Його обличчя було розслабленим. До цього моменту я якось не придивлялась до нього, а зараз ніби вперше роздивилась. Відросле волосся більше темне на коріннях і вигорівше на кінцях він пальцями зачісував назад, красиві, глибоко посаджені очі, злегка широкий ніс, пухкі губи красивої форми, відросла щетина. На чолі видніються смуги зморшок, але вони зовсім не псують його обличчя. Ще буквально позавчора він мене до чортиків налякав своєю великою комплекцією, а зараз викликає відчуття спокою і захищеності.

Щось мої думки не в те русло пливуть, треба їх позбутись терміново.

-Які у нас плани на день?- запитала я його, щоб відволіктися.

-Поїдемо на квартиру до Олега.

-Ми ж Ганну шукаємо, що нам там робити?

-Вони брат і сестра, можливо, у нього є щось, що нас наштовхне на думку де вона може бути.

-Добре,- кивнула я,- тоді я одягаюсь і можемо рушати.

Я завантажила посуд в посудомийку і пішла до гардеробної. Сьогодні особливо ретельно вибирала що надягти. Знаю, що маю чудовий вигляд, але хотілося б ще краще. Дивно, раніше так не зациклювалася на цьому. Я не знала куди приведе нас наше розслідування і тому вибрала самий практичний варіант: білу майку, голубі джинсові шорти, поверх одягла легку сорочку рудого кольору. На ноги взула білі кеди. Волосся зібрала і пучок. Образом була задоволена, але трішки поміркувала і витягла косметичку. Пара штрихів і тепер саме воно.