2

Єва

-Допоможи нам пограбувати одного негідника, який обдурив нас і забрав наші гроші! Другого способу повернути нам своє немає!

-Ви зовсім з глузду з’їхали?- подивилася я на них по черзі,- Ні, ну у нормальності Лізки я давно сумніваюся, але ти, Сергій, ти ж вроді був розумний мужик…Хоча…

Я махнула рукою. Після того, як дізналася про свою «смерть від тяжкої хвороби», думала уже нічому не здивуюся від цих двох, але двадцятихвилинний монолог Сергія зміг таки привести мене в стан повного шоку. Це ж треба було таке вигадати, а ще і наглості вистачило до мене прийти з таким проханням. А Ліза?...

-До речі,- вийшла я з трансу,- як ви двоє опинилися разом на моєму порозі? Лізка, ти що, все знала?

-Взагалі, ідея с самого початку була моя. Правда після твого чудесного «воскресіння»…як дала б по башкі!- замахнулася вона на Сергія,- ну так от, довелося корегувати плани. І хоча я дуже зла на цього придурка (це ж треба додуматись було, похоронити живу жінку!), але на жаль без його допомоги нічого не вийде. Весь цей план в його інтересах насамперед, а я просто хочу отримати те, що належить мені!

-Так отримуйте, я тут до чого? Ви розумієте в що намагаєтеся мене втравити? Між іншим, за це стаття є! - прокинулись в мені адвокатські гени,- І так, вся ця ваша ідея зовсім не звучить як думка адекватних людей! Все, дуже «рада» була вас бачити, а тепер вимітайтесь з мого дому. Сподіваюсь я вас обох не побачу ще дуже довго. Хоча з тобою, Серьожо, ми можемо зустрітись в суді на розлученні…

-Та почекай ти,- перебив мою промову чоловік,- сама подумай, ти одним пострілом вб’єш двох зайців — і від мене позбудешся, і допоможеш хорошим людям.

-А хороші люди — це ви двоє?- засміялася я,- Може нагадати при яких обставинах ми з нею зустрілися? Так  нагадаю! Ти два роки зраджував мені з Лізою, ще і наглості вистачало мені якісь претензії пред’являти! Бігав сцени влаштовував, на сміх людям. Між іншим, я взагалі не повинна не те що допомагати тобі, а навіть розмовляти з тобою. І ти, Ліза, хоч би головою своєю думала що пропонуєш мені! Все розмова закінчена! Валіть звідси!

Я піднялася зі свого місця і відчинила вхідні двері, обперлася на них і чекала доки ці двоє дадуть мені спокій. Вони тяжко зітхнули, але все-таки вийшли. Я прибрала на столі, переодяглася і влаштувалася за столом з ноутбуком, маючи намір попрацювати. Але мої думки все більше крутилися навколо розповіді Сергія. Не витримавши, я набрала його номер:

-Їдь до мене.

-А я і так тут, зараз піднімемось.

У двері подзвонили. Судячи з того, як швидко вони прийшли, ще і знову разом, то скоріше за все стирчали під моїми вікнами.

-Я знала що ти погодишся, — кинулася обіймати мене Лізка.

-Не тринди! Я і сама цього не знала. Тим паче я ще не погодилась.- попробувала  скинути її з себе.

-Єва, я ж знаю тебе. Ти тільки на вигляд така скромна, а всередині приховується авантюристка.

-Гаразд,- сказала я, влаштовуючись на дивані, — давайте ще раз з усіма подробицями. І тільки спробуйте збрехати мені.

Сергій сів у своє улюблене крісло, а Лізка упала на підлогу, підмостивши під себе ноги.

-Мабуть, спочатку краще мені  почати розповідь?- повернулася вона до Сергія, а той в відповідь кивнув,- Так от. Ви знаєте що я родом з села. Приїхала сюди три роки назад, поступати в театральний. Виховувала мене бабуся і коли вона померла, в спадок мені дістався її будинок. А я завжди мріяла стати актрисою і звалити якомога далі від села. Мені вдалося продати бабусин будинок, на ці гроші я хотіла купити тут квартиру. Але все пішло не по плану. По-перше – на ті гроші, що виручила за нього, я могла купити тут хіба що кімнату десь на краю міста, а по-друге - в театральний не так просто поступити. В той рік мене не прийняли на навчання і дали час до наступного року підготуватись. Повертатись мені було нікуди і я вирішила залишитись на цей час тут. Винайняла невелику квартиру і влаштувалася офіціанткою в місцеву пивнушку. Контингент звичайно не найкращій, але вибір був не надто великий. Там я і познайомилася з Олегом Сергійовичем. Він розпитав мене хто я і звідки, потім назвав красунею і став залицятися. Спочатку я звісно не дуже рада була такій компанії, проте він кожного дня забирав мене з роботи та не приставав. Запрошував на виставки та в кіно. Він почав мені подобатись. У нас закрутився роман.

Я ніколи не цікавилася чим він займався, але розуміла, що новенький «Мерседес» і великий будинок не кожен може собі дозволити.  Одного разу я все-таки запитала ким він працює, на що він відповів що займається криптою. Ніби то є у нього чоловічок, який знає всю систему з середини й підказує йому коли вигідніше вкладати гроші, щоб одразу багато підняти. Про крипту я звісно чула, але ніколи не знала як все працює.

Олег сказав, що якщо я захочу, то він може допомогти й мені вкласти, щоб заробити. Я початку відмовилася, адже грошей і так не багато було, а хотілося все-таки якесь житло купити. Проте, коли я сама побачила, як він зрубив майже десять тисяч доларів, буквально за кілька годин, просто клацаючи на телефоні, то не змогла втриматися. Дістала з заначки спочатку не велику суму. Олег не збрехав, на наступний день я заробила вже на тисячу більше. Жага легкої наживи помутила розум і я дістала ще, на цей раз більше. Знову виграла і так ще декілька разів. Мені уже вистачало на однушку, правда без ремонту. Але Олег сказав, що якщо так мені потрібно одразу багато, то чому б не спробувати велику суму поставити. Я сумнівалася, проте він вмовив, сказавши що ризики мінімальні. Я кілька разів перепитувала, чи точно все гаразд буде, адже це в мене всі гроші, на що він мене запевняв, що через кілька днів мені вистачить на квартиру в центрі з гарним ремонтом. Я повірила і дала гроші. А потім він пропав. Я чекала його декілька днів, намагалася додзвонитися, навіть їздила до будинку, в якому ми з ним були, але виявилося, що будинок був орендований і інформацію про клієнтів вони не надають.