Передмова.

Від автора:

Тунель яким ми постійно йдемо, це життя. Нікому не відомо, що буде далі. Ми йдемо немов у темряві, обираючи той чи інакший шлях. Іноді в нашому житті зустрічаються люди, які змінюють наші життя несучи світло або темряву. Зрозуміло, яскравим і позитивним людям, які внесли у ваше життя фарби, хочеться зробити щось приємне. Отак і я зустріла цю позитивну дівчину. Так – ту що на фото. Але все інше в книзі це вигадка автора. Сподіваюся Наталці та її близьким сподобається твір. Принаймні мені дуже хотілося б цього. Рада, що ми знайомі Наталія. ❤️

Початок:

Світлофор запалив зелене світло, пішоходи стартують з місця немов ужалені. Спека липневого дня, як завжди, була спекотною та непохитною. Наталія в таку погоду завжди одягала легку ситцеву сукню.

З одного боку дівчина раділа наступному сонячному дню, з іншого відчувала роздратування від посушливості в окрузі. До того ж подібне відчував практично кожен, хто в цей час вибрався на вулицю.

Під гучний шум машини, що гальмує, чуються викрики лайки самого водія. Пішоходи, що потрапили під його гарячість, посилено розбігаються в різні боки. І тільки Наталка коситься на світлофор, який засвітився зеленим, ось щойно, саме для піших. Потім переводить сердиту мордочку в бік невдачливого і на диво гарненького водія. Ще деякий час стоїть розмірковуючи перед його Land Roverom темно-сірого кольору і вирішує чи вступати в суперечку з цим грубіяном.

Водій не залишає їй вибору, відчайдушно сигналить і виплескує черговий потік лайок у прочинене вікно своєї махіни на коліщатках.

- Курка, зійди з дороги!

Посмішка на обличчі дівчини розпливлася у всій красі та вона продовжує коситися у бік світлофора. Він вже почав блимати, рахуючи останні секунди до червоного.

- Не ускладнюй собі життя, вівця! - Блеяв кароокий грубіян.

- Засохни гербарій. - Вона скалиться йому у відповідь і тицяє йому середній пальчик на правій руці з витонченим колечком, і яскравим рожевим манікюром.

Безтурботно поправивши світле волосся, вона поправляє тонку тканину коротенького плаття і виляючи стегнами повільно повзе через пішохідний перехід.

Гучний вереск шин та водій посилено газує не рухаючись з місця. Глухий удар і маленька світла сумочка полетіла в лобове скло невдахи водія. Який так не до речі спробував налякати дівчину, що всього переходила вулицю прямуючи до магазину за морозивом.

- Я думав ти тупа. Але схоже ти божевільна! - Обурено вигукує чоловік, миттєво пригальмувавши прямісінько посередині пішохідного переходу.

Дверцята впевнено грюкають і з машини вискакує високий брюнет з диявольською посмішкою на обличчі. Сумочку схоже, він упіймав чи підняв уже на дорозі й зараз впевнено обходив свою машину спереду. А дівчина без збентеження спадає на бордюр.

- Ти мене збив! Нога швидше за все зламана.

- Хитрувати надумала? У тебе розвал сходження не той, що мені подобається. І ноги схоже, що криві.

Густо червоніючи, Наталія схоже й сама зрозуміла, що спроба звинуватити його була не вдалою.

- Що? Та як ти смієш! Якого дідька ти собі таке дозволяєш? Я, мабуть, викликаю поліцію. Нехай вони вже з тобою знаються, хам!

Вона впевнено тягнеться до його правої руки з її сумочкою, щоб дістати телефон. Ну... або з наміром налякати цього грубіяна. Але він відводить руку за спину.

- Не маю часу на них, - видихає. - Давай я тебе відвезу куди скажеш, але вже після того, як впораюся зі своїми справами.

- Дивлюся, ти гальмувати й без машини любиш.

Скалиться вона опускаючи погляд, все одно робити нічого, вдома нудьга смертна.

- Розслабся, - бурмотить і за мить нахиляється.

Стискає з силою шкіру на боці й легко підхоплює її на руки. За мить закидає дівчину на переднє сидіння поруч із водієм і туди ж летить її сумочка. Дверця з брязкотом ляскає.

- Ти маніяк? Це викрадення! Ви не маєте права! - Хрипко обурюється, варто було йому тільки відчинити водійські двері.

- Заткнися і мовчи, а то продам тебе на органи. - Регочачи карбує кожне слово.

- Які ще органи? Котику, відпусти і я піду у своїх справах. - Почала молитися Наталі, смикаючи ручку дверей, без успішно намагаючись її відчинити.

- Не сіпайся! - Скалиться і заводить машину, рушаючи з місця.

- Ах так! Хрін тобі! - Впевнено вигукує вона, хапаючись за кермо.

- Не дуркуй! - Хижо посміхнувся, додавши газу.

- Востаннє попереджаю хрін обскубаний, відчини двері!

- Ну що ж, сама напросилася.

Удостоївши її злим поглядом, він продовжував додавати швидкості. Рухаючись на величезній швидкості містом. Різко відкидає її руки від керма і повертає за кут, найімовірніше прямуючи туди куди спочатку планував.

- Ось гівнюк!

Бормоче вона собі під ніс із зусиллям стискаючи ланцюжок від сумочки.

- Ти навіть не уявляєш лялечка, у що ти вляпалася.

Широка долоня накрила її коліно і ковзала по внутрішній стороні стегна.

- Лапи прибрав півень! - Мимоволі вилітає гостре слівце.

- Я перевіряю товар! - регоче чоловік. - Схоже ніжки не такі вже й криві.

- Який ще товар? Забери свої граблі від мого стегна, козел! - Гарчить дівчина чи не скрипучи зубами, відкидає його долоню від своєї кінцівки.

- Мене не цікавить твоя думка. Я навіть не стану нею цікавитися, просто візьму те, що хочу і розійдемося. Розслабся, тобі сподобається. Заодно й відпрацюєш за моральну шкоду, яку ти завдала моїй тонкій душевній організації своїми образами.

- Та пішов ти! Відмовлюся від такого роду пропозиції.

Наталі прогинається, протискуючи абияк свою ногу між його ніг і намагається протиснути педаль гальма.

- Ненормальна!

Скалиться, стискаючи її ногу своїми колінами. Але швидкість зменшує.

- Дам тобі мудру пораду - розслабся і чекай своєї черги. Зараз я справді дуже поспішаю. А ближче вечора приділю тобі свій час. Ще жодна дурненька, не пішла від мене незадоволеною.