Розділ 36

Злість кипіла у крові, ніби всередині палахкотіла невеличка жаровня. Це порівняння змусило її зупинитися на півдорозі, глянути на стиснуті долоні й розтиснути тремтячі пальці. Відколи вона знову стала людиною, лють відчувалася інакше: менш страшною та палкою. Якщо раніше гнів міг застити очі й відключити мозок (а тільки так демони й билися), то тепер це була свідома порожнеча, адже злість межувала з безсиллям та усвідомленням: вона нічого не може заподіяти цьому янголу. Не може навіть захистити себе. Вона ще безпорадніша і слабша, ніж раніше. Карро повільно видихнула і торкнулася голови, що розколювалася від болю, ніби в кістку черепа забивали цвяхи. На кінчиках пальців залишилася кров — небагато, але достатньо, щоб створити дискомфорт для її змученого тіла.

— Чорт би тебе забрав, — прошепотіла вона, поспішаючи до своєї кімнати, щоб якнайшвидше змити кров та оглянути рану. У шафці вже з’явилися спирт та бинти. Їх приніс Кафце.

Та на середині коридору вона врізалася в міцну янгольську фігуру. Її відкинуло назад. У голові задзвеніло, гаряча кров заплямувала білу сорочку. Карро стомлено моргнула, сфокусувавши погляд на Ізіасі, який сьогодні був одягнений у неймовірно прекрасний обладунок біло-синіх кольорів, що сяяв світлом, наче був витканий із кришталевого льоду та північного неба.

— Вражаюче виглядаєш! Кудись зібрався? — Карро не бажала відповідати на запитання на кшталт «Звідки кров?» чи «Що трапилося?». Ізіас поки що нічого не міг зробити Яссаріону, тож янгол міг дошкуляти їй скільки завгодно.

Ізіас проігнорував її, зупинивши погляд на кривавих плямах на сорочці.

— Що це? — янгол підійшов ближче.

— Впала, — коротко кинула Карро, зробивши крок від нього.

— Справді? — він підняв одну брову: вишукано, холодно. Крижаний погляд не давав відвести очей, тому вона розправила плечі й гордо кивнула. — Останнім часом, як ти стала людиною, почала падати значно частіше. Карро…

— Що? — озвалася вона, вивчаючи поглядом білу, навіть без плям, стіну коридору. Вона знала, що він відчуває її брехню, яка неприємно гірчила на язиці, але не могла нічого вдіяти. Колись вона знайде вразливе місце цього янгола й натисне на нього всіма силами, щоб його бридкі слова застрягли в нього в горлі величезною кісткою. — Ти ж сам усе знаєш, о мудрий та всезнаючий янголе, тож не марнуй свій час, якого в тебе, як я бачу, не так багато.

— Нічого, — зітхнув янгол і провів рукою по короткому волоссю. Карро відчувала, що він поспішає, але все одно знайшов хвилинку для розмови.

— Я в порядку. Правда. Тож що сталося?

— Мене не буде кілька днів, — почав Ізіас.

У голові Карро моментально спалахнули ідеї, як звідси втекти, і цей янгол з його жорсткими умовами вже не буде перешкодою. Якщо в неї обмежений час, щоб спокутувати провину, то методи більше не мають значення. Воїни Землі будь-якої миті можуть стерти її з лиця землі.

— Чудово! — слово вирвалося перш, ніж вона встигла подумати. Ізіас завмер, а потім протяжно зітхнув.

— Чудово? Карро, я сподіваюся, ти розумієш, що тепер не безсмертна, і будь-яка рана може стати фатальною?

— А ще я розумію, що в мене обмежений час. Чи ви не прагнете мого повернення? Можливо, я наївно на це сподіваюся? — вона стиснула руки в кулаки, відчуваючи, як усередині все стислося, готове зірватися в прірву.

— Не кажи дурниць. Якби я не прагнув твого повернення, ніколи б не розповів, у чому вся річ.

— Тебе ж тому й понизили? — раптом вирвалося в неї. Здогадка, що крутилася поруч, спалахнула ранковою зіркою саме зараз — його покарали через неї. Карро притиснула долоню до чола, дивитися йому в очі вже не хотілося.

— Ні, не тому. Але ти правильно зазначила — мене тимчасово позбавили деяких повноважень, тож зараз я маю підтвердити свою силу в боротьбі з демонами, — спокійно сказав Ізіас і легенько торкнувся рукою її підборіддя, ненароком оглядаючи рану на голові. На його пальцях спалахнуло сріблясте світло. — Дозволь мені допомогти.

— Дякую, — на видиху прошепотіла Карро.

Його очі були теплі, хоча колір залишався крижаним, морським — але не сьогодні й не щодо неї. Янгол обережно торкнувся її волосся, і біль зник, розчинився в теплому сяйві, викликавши незвичний щем у грудях.

— Як саме ти маєш довести свою силу? — вона вдивлялася в його суворе обличчя. — Битися за фортецю, чи?..

Карро пригадала, як у вирі битви досвідчені янголи часто полювали на певних демонів. Тепер дещо стало зрозумілим: інколи це був прямий наказ.

— Чи ти маєш убити якогось конкретного демона? Я знаю багато, можу розповісти про слабкості деяких сильних стражів. Якщо часу немає, то можемо дорогою: я буду швидкою та лаконічною, — Карро почала помітно хвилюватися, їй не подобався кислий вираз Ізіаса. Здавалося, він вагався.

— Зачекай, тсс. Це не простий демон, і так, я не маю права розповідати деталі. Намагайся не вбитися, поки мене не буде, — дав останні настанови Ізіас і теплими губами торкнувся її чола.

— Нічого не обіцяю, — прошепотіла вона в його сяючий обладунок, обіймаючи. — Ти в ньому якийсь велетенський!

— Ти свій колишній бачила? — він тихенько розсміявся.

— Його робили за моїми мірками, він сидів ідеально, а ще в ньому я виглядала дуже круто, — Карро широко посміхнулася, відсторонившись. Щось сильно мучило Ізіаса — щось таке, що дряпало його сталеве нутро, оголюючи справжню янгольську сутність, зіткану зі світла, але сховану за сталевим обладунком.