Розділ 30

— Давно не бачилися, — Карро стала у звичну бойову стійку, а дівчинка притиснулася до неї, обіймаючи ногу так міцно, ніби її прикували кайданками.

— Тож тепер у тебе інші покровителі, — Левіафан кивнув у бік Кафце, що стояв осторонь. На чолі дядька виступив піт, він смертельно зблід, ніби ось-ось мав знепритомніти. — Це так безглуздо, люба Карро. Довіряти янголам. Вони викинуть тебе, щойно ти станеш їм непотрібна…

— О, то в демонів на мене чекав неабиякий успіх, — вона хмикнула, невідривно дивлячись на могутнього демона. Вона взагалі не знала, що робити: Карро досі не була йому суперницею, ставши ще слабшою з їхньої останньої зустрічі.

— Усе може бути, — знизав плечима Левіафан і хижо посміхнувся. — Можливо, одну «іграшку» я тобі й пробачив, навіть відпустив вас, але… моя дорогоцінна Карро, тебе я більше не відпущу. Тим паче, що захисників немає. Ти одна. Як і завжди.

Вона чудово це усвідомлювала: янголи далі воріт не пішли, а більше ніхто не зможе допомогти проти демона такого рангу. Розчарування та відчай увійшли в душу так легко, ніби двері завжди були відчинені, і вона навіть не намагалася їм чинити опір. Карро ніколи не тішила себе марними надіями, тому мури навколо неї були кам’яні, і ніхто не міг пройти крізь них повністю.

Тримаючись за кинджал, Карро гадки не мала, що саме планує зробити з нею демон. Вбити її було б надто просто.

— Я б не був таким упевненим, — знайомий голос змусив Карро відчути суміш радості й страху за янгола, який міг постраждати. Ізіас сяйнув їй теплою усмішкою і перевів крижаний погляд на демона. Зміни відбулися разючі: якби вона відчула хоч раз такий погляд на собі, боялася б навіть підійти.

— Карро, йдіть звідси, — чітко наказав він.

Вона не могла відірвати погляду: обладунок Ізіаса мерехтів світлом, а лезо меча огортало тремтливе жовтогаряче сяйво.

— О ні, я її так просто не відпущу. Хочеш битися? Добре, але я подивлюся, як твоя сила світла спалить її, — Левіафан вишкірився, і довкола них з’явився переливчастий червоний бар’єр.

Ізіас лише хмикнув:

— Щоб убити тебе, мені не потрібна сила світла.

Повітря наелектризувалося. Червоний бар'єр пульсував темною енергією. Це було схоже на арену, де Карро доводилося бути не стільки глядачем, скільки жертвою, без права вийти за межі диявольського плану. Під її поглядом Кафце відступив, бліднучи ще більше. Напевно, вона сама виглядала не краще — бліда, з величезними, наче у риби, очима.

Сині очі Ізіаса спалахнули. Високий, чорноволосий, у сяючому обладунку, він здавався персонажем зі збірки міфів. Його великі крила розчинилися в повітрі. Карро вже не вперше бачила, як янголи приховують крила, але щоразу це вражало. Куди вони зникають?

Левіафан розсміявся. Його низький, утробний сміх відбивався від стін будинків, змушуючи Карро здригнутися. Лілі тихенько заплакала.

— Подивимося, янголе, — прохрипів демон і кинувся в атаку.

Битва почалася блискавично. Ізіас і Левіафан зіткнулися посеред вулиці, їхні мечі з дзенькотом зустрілися, висікаючи іскри. Сила удару була такою, що навколишній туман розсіявся, а земля здригнулася.

Ізіас рухався з грацією та точністю, його меч танцював у повітрі, відбиваючи кожен удар. Світло від його зброї обпікало демона, змушуючи того відступати, але лише на мить. Левіафан був сильним: його удари — грубі, сповнені темної енергії — пробивали все на своєму шляху.

Карро спостерігала за битвою, затамувавши подих. Вона ніколи не бачила, щоб янгол бився з такою люттю. Ізіас був уособленням світла, непохитною силою, здатною протистояти наймогутнішому демону.

Левіафан випустив хвилю темної енергії, яка змусила Ізіаса відступити. Янгол захистився мечем, але енергія обпалила його обладунок, залишивши темні сліди. Демон скористався моментом і кинувся в атаку. Але Ізіас був швидшим: ухилившись, він завдав удару у відповідь, лезо легко розрізало обладунок на плечі ворога. Левіафан зціпив зуби, по його ідеальному обличчю пробіг спалах люті.

Темна енергія вибухнула. Ізіас на мить втратив орієнтир і захрипів. Левіафан схопив його за руку, вп’явшись кігтями в плоть.

— Ти думаєш, що переміг мене, янголе? — прохрипів демон. — Ти помиляєшся.

Іншою рукою він вдарив Ізіаса в груди. Клубок темної енергії обхопив серце янгола. Той здригнувся від болю.

Карро бачила, як очі янгола закотилися. Вона не могла дозволити Левіафану вбити його. Не після того, як він ризикував усім, щоб врятувати її.

— Лілі, стій тут! — наказала вона. Голос був твердим, хоча сама вона тремтіла.

Дівчинка злякано кивнула. Карро рвонула вперед. Її рухи були швидкими, непередбачуваними, як у дикої кішки. Кинджал трохи заспокоював.

Левіафан, поглинений битвою, не очікував нападу. Карро стрибнула, її клинок розрізав шкіру на його руці.

— Що ти робиш, зраднице? — прошипів Левіафан, обертаючись. Його очі палали червоним полум’ям. Відчуття його ненависті вкрили Карро, як сніжна лавина.

— Захищаю того, хто захистив мене, — виплюнула Карро.

Вона знову кинулася в атаку. Рухи були хаотичними, але швидкими. Вона знала, що не зможе перемогти Левіафана, але могла відволікти його. Демон помітив, що вона стомлюється, і знову повернувся до Ізіаса, який хапав ротом повітря, намагаючись побороти темну енергію. Цівка крові побігла по підборіддю янгола.