Розділ 30

— Давно не бачилися, — Карро стала у звичну бойову стійку, а дівчинка притиснулася до неї, обіймаючи ногу так, ніби кінцівку затягнули ременем.

— Тож тепер у тебе інші покровителі, — Левіафан кивнув у бік Кафце, що стояв осторонь. На його чолі виступив піт, а сам він смертельно зблід, ніби ось-ось мав втратити свідомість. — Це так безглуздо, люба Карро. Довіряти янголам. Вони викинуть тебе, щойно ти станеш їм непотрібна…

— О, то в демонів на мене чекав успіх, — вона хмикнула, невідривно дивлячись своїми сірими очима на могутнього демона, і взагалі не знала, що робити. Вона досі не була йому суперницею. Навіть стала ще слабшою з їхньої останньої зустрічі.

— Усе може бути, Карро, — знизав плечима Левіафан і хижо посміхнувся. — Можливо, одну іграшку я тобі й пробачив, навіть відпустив вас, але… Моя дорогоцінна Карро, тебе я більше не відпущу. Тим паче, що захисників немає. Ти одна. Як і завжди.

Вона чудово це усвідомлювала: янголи далі воріт не пішли, а більше ніхто не зможе допомогти проти демона такого рангу та такої сили. Розчарування та відчай зайшли в душу так, ніби двері завжди були відчинені, і вона навіть не намагалася боротися з ними, лише трималася за нищівні почуття кожного дня. Карро ніколи не вигадувала зайвого для себе, розчаровуватися зовсім не хотілося, тому мури навколо неї були кам’яні. І ніхто, ніхто повністю через них не проходив.

Тримаючись за кинджал, Карро не знала, як закінчиться бій, точніше, не знала, що саме планує зробити з нею демон. Вбити її буде занадто легко.

 — Я б не був таким упевненим, — знайомий голос змусив Карро відчути усі емоції. Від радості до страху, через те, що цей янгол міг постраждати. Ізіас сяйнув їй теплою усмішкою і перевів уже крижаний погляд на демона. Зміни відбулися разючі. Якби вона відчула хоч раз такий погляд на собі, то боялася б навіть підходити.

— Карро, йдіть звідси, — він віддав чіткий наказ. А вона не могла відірвати погляду: його обладунок мерехтів світлом, а лезо меча обхопило тремтливе світло-помаранчеве сяйво.

— О ні, я її так просто не відпущу. Хочеш битися — добре, але я побачу, як твоя сила світла спалить її, — Левіафан вишкірився, і навколо них з’явився переливчастий червоний бар’єр.

Ізіас лише хмикнув.

— Щоб убити тебе, мені не потрібна сила світла, — холодно промовив він.

Повітря навколо них наелектризувалося, наче перед грозою. Червоний бар'єр, створений Левіафаном, пульсував темною енергією. Схоже було на арену, на якій Карро доводилося бути не стільки глядачем, скільки жертвою, без права вийти за межі диявольського плану. Під її поглядом Кафце відступив, бліднучи ще більше, хоча Карро не знала, куди вже більше. Напевно, вона теж виглядала дуже блідою, з великими, яу риб, очима.

Сині очі Ізіаса спалахнули світлом. Високий, чорноволосий, у сяючому обладунку він здавався картинкою, намальованою у збірці міфів та легенд. Його великі крила розчинилися в повітрі, щоб не заважати бою. Карро вже не вперше бачила, як янголи приховували крила, але кожен раз це дивувало. Куди вони зникають?

Левіафан розсміявся, його низький, утробний сміх віддавався від стін будинків, змушуючи Карро здригнутися. Лілі тихенько заплакала.

— Подивимося, янголе, — прохрипів він і кинувся в атаку.

Битва почалася з неймовірною швидкістю. Ізіас і Левіафан зіткнулися посеред будинків, їхні мечі зі дзенькотом зустрілися, висікаючи іскри. Сила удару була такою, що навколишній туман розсіявся, відкриваючи похмурі обриси будівель, а земля здригалась.

Ізіас рухався з грацією та точністю, його меч танцював у повітрі, відбиваючи кожен удар Левіафана. Світло, що випромінювалося від його зброї, обпікало демона, змушуючи його відступати, але не надовго. Левіафан був сильним противником. Його удари були грубими, сповненими темної енергії, яка, здавалося, пожирала все на своєму шляху.

Карро спостерігала за битвою, затамувавши подих. Вона ніколи не бачила, щоб янгол бився з такою люттю. Ізіас був не просто воїном, він був уособленням світла, непохитною силою, здатною протистояти навіть наймогутнішому демону.

Але Левіафан не збирався здаватися. Він випустив хвилю темної енергії, яка змусила Ізіаса відступити. Янгол захистився мечем, але енергія обпалила його обладунок, залишивши темні сліди.

Левіафан скористався моментом і кинувся в атаку. Янгол був швидшим. Він ухилився від удару і завдав у відповідь, його меч зачепив плече, з легкістю розрізавши обладунок. Демон зціпив зуби, по ідеальному обличчі пробіг новий спалах люті.

Темна енергія вибухнула в його руках. Ізіас на мить втратив орієнтири і захрипів. З неймовірною силою він схопив Ізіаса за руку, його кігті вп'ялися в плоть.

— Ти думаєш, що переміг мене, янголе? — прохрипів він. — Ти помиляєшся.

Іншою рукою він вдарив Ізіасу прямо в груди. Клубок темної енергії обхопив його серце. Той захрипів, його тіло здригнулося від болю.

Карро бачила, як очі янгола закотилися. Вона не могла дозволити Левіафану вбити Ізіаса. Не після того, як він кинувся в бій, ризикуючи всім. Не після того, як тільки він повірив у неї та дозволив жити.

— Лілі, стій тут! — наказала вона. Голос був твердим та рішучим, незважаючи на те що сама тремтіла, як маленька дівчинка, хоча й не раз була в бою.