Розділ 3

Брудний кошик, у якому змішалося все: одяг з дірочками, курячі кістки, уламки металу, лушпайки, зіпсоване яблуко — і тільки цінні таємниці лежали на самому дні, під купою цього сміття. Карро мляво зітхала, коли тіні наперебій шепотіли здобуту інформацію, вкрившись ковдрою з шерсті, втупившись у стіну, слухала й аналізувала.

Абадд не ночує у фортеці. Приходить рано вранці та зникає вночі. Інколи взагалі не приходить.

Адмірал не покидає фортецю без необхідності й навіть не водить демониць до себе. Тіні вважають, що він прийняв таємничий целібат і був колись монахом.

Лу вони не знайшли, але в її шафі є рожева сукня та туфельки, наче у принцеси з казок.

Сенектер намагається вразити Абадда, тому тренується вдень та вночі. Поки що йому вдалося вразити лише двері тренувального залу — не більше.

І далі, далі… тіні шепотіли секрети воїнів.

Карро ще не розучилася сміятися, хоча їй стало не весело. Щось непокоїло, вселяло жах і боліло, наче відкрита рана. Через сім років демони знову підняли тему прийняття темряви, але Карро не могла зрозуміти, чому це раптово всіх зацікавило. Вона ще щадила ворогів, кидалася в бій за наказом, тренувалася, поки були сили, а тепер?

Вони ж теж не були абсолютно злими, навіть якщо взяти того ж Адмірала, який керував фортецею й стояв на захисті воріт пекла. Карро піднялася на ліктях, виглядаючи у вікно — небо було синьо-сірим, але ранок ще не настав, тому вона знову опустила голову на подушку й закрила очі.

Карро ніколи не відчувала себе частиною того світу, в якому опинилася. Так, вона була демоницею й давно відмовилася від людського, але прийняти темряву як єдину істину? Це було їй не властиво. Вона завжди трималася на межі — між світом демонів і чимось іншим, що досі залишалося прихованим у глибині її свідомості.

Тіні знайшли дещо.

Тіні нашіптували про делегацію демонів, що мала прибути до фортеці. Могутні істоти з самого Пекла — демони, яких рідко бачили за межами їхніх власних володінь. Хто вони? Що хочуть? Відповідей вона поки не знала.

Вона вже знала, що їхній прихід змінить багато речей. Фортеця жила за своїми старими правилами, під наглядом Адмірала й жорстокого Абадда. Але з такими сильними фігурами, як ті, що очікувалися, баланс сил міг швидко змінитися.

Карро згадала, як одного разу бачила подібних демонів. Вони були іншими — не схожими на мешканців фортеці. Їхня аура була важчою, небезпечнішою. Тіні говорили про могутність і владу, яку вони принесли з собою. Але Карро була впевнена, що це не просто демонстрація сили. Завжди було щось більше за лаштунками. Політика Пекла — це не лише груба сила, але й інтриги, змови та приховані мотиви.

Вона відчула, як її серце прискорено забилося від цих думок. Швидкий потік думок перервав легкий шум за дверима — це були важкі кроки, що доносилися з коридору. Карро здригнулася, усвідомлюючи, що, можливо, цей момент настав раніше, ніж вона очікувала.

Вона підвелася, притулившись до холодної стіни своєї кімнати. Двері залишалися зачиненими, але вона відчула, що щось змінюється. Можливо, це був початок нового порядку, який незабаром запанує у Фортеці Пекла.

Ранок почався з прориву воріт пекла. Страх більше не піднімався в шлунку; до бою з янголами вона готувалася довгими роками, тому звично підхопила меч і натягнула червоний обладунок, кинулася по знайомій дорозі.

Істинних стражів фортеці було близько двадцяти; всі інші були лише воїнами пекла, покликаними на допомогу в обороні.

Маршрут був відомий до болю: доріжка, витоптана нею протягом багатьох років, пролягала між гострими скелями, мовчазними свідками численних боїв. Вітер крутився навколо, приносячи чорний пил і пісок, але Карро цього не помічала — стражі фортеці вже були на місці, і тільки вони з Сенектером запізнювалися.

— Щось атаки почастішали, — видихнув Сенектер, від його подиху пішов легкий пар.

Карро швидко кивнула. Сенектер стояв поряд, качаючись на п’ятах вперед-назад, його обладунок був у бурій крові з минулих битв. Карро тільки морщила ніс.

Вона вже звикла до цього відчуття напруги перед боєм, але сьогодні було щось інакше. Прорив воріт — це не просто черговий напад; це сигнал до серйознішої загрози, яка висіла над фортецею останніми тижнями. Якщо янголи прорвуться в пекло, то можуть порушити плани демонічних генералів. Минулого разу вони розпалили святий вогонь і знищили близько сотні демонів за пару хвилин.

— Вони щось планують, — продовжував Сенектер.

Карро знову кивнула, стискаючи руків'я меча. Вона знала, що ангели, особливо небесні легіони, рідко атакують фортецю без певної стратегії чи мети. Їхній ворог був організованим, а їхня дисципліна — бездоганною. Що б це не було — простий наступ чи частина більшого плану — треба бути готовими до будь-якого розвитку подій.

Вони вийшли на вузьку стежку, яка пролягала вздовж краю величезного урвища. Далеко внизу виднілися блискавки й палаючі небеса. Тіні від далекого полум’я розсікали горизонт.

— Стражі вже готові, — Карро поглянула вперед, помічаючи, як решта загону зібралася біля північної стіни. Адмірал кинув їй.

Вона видихнула, і тіні поповзли по землі, але в них був один великий мінус: тіні не могли дістати нікого в повітрі. Володарювали вони лише на землі.