Розділ 28

Карро дивилася в червоні очі демона, який колись був частиною світлого війська, вірив у людство, оберігав слабких, а тепер тримав у руках її смерть. Смерть у муках і незнанні свого минулого. Перебираючи варіанти в думках, вона підізвала тіні до себе, готова в будь-яку мить віддати наказ атакувати, але що тоді робити?

— Що вам ще потрібно? — холодно запитала вона. — Що ще?! Я стала демоном, я навчаюся битися, я боролася з янголами, я прийняла темряву.

— Тоді чому цього не видно, Карро? — втомлено запитав Мортіферекс. — Ти мала стати неймовірно сильним демоном, а ми всі бачимо лише дівчинку, що так хоче повернутися у світ живих.

— Я не знаю! — скрикнула вона. Мортіферекс притягнув її до себе, обіймаючи, і заспокійливо погладив по спині. Карро мовчки зціпила зуби, знаючи, що підступний демонічний світ знищить її, щойно дізнається, що на ній лежить печатка янголів, але якщо вони не бачать її справжньої сили, то, можливо, це їй тільки на руку. — Я буду покірним демоном, тільки не віддавайте Абадду лотос, благаю. Якщо потрібно, стану жорстокою...

— Карро, з Абаддом буде важко, адмірал тебе не врятує, навіть якщо дуже цього хоче.

Карро скривилась.

— Так-так, себе врятую тільки я, прийнявши сутність демона, — вона вислизнула з обіймів демона з легкістю і махнула руками. — Я вже чула це від Фаона. Досить нотацій. Скажіть краще, коли Абадд планує скористатися лотосом?

— Скоро.

— Ви повинні його приготувати, чи що взагалі з ним роблять? — випитувала вона, прикидаючи, скільки в неї часу.

— Я не впевнений, що маю тобі це розповідати, але це цілий ритуал. Я б навіть сказав масштабний. Проходить повний розрив демонічної сутності зі світом живих, — пояснив демон.

Карро відчувала, як її внутрішній світ гойдається, і тріщить надія, яка тримала її над поверхнею синього безмежного моря, що не мало дна, а тільки вічне пекло. Падати з фортеці небес було страшно, а падати зараз ще страшніше. Не втримавшись на ногах, вона опустилася на коліна, дивлячись кудись убік, не бачачи ні будинків, ні пустих облич, ні демона, що хотів опуститися за нею.

— Ким ви були на небесах? — її голос був пустим.

Мортіферекс зітхнув, його червоні очі наповнилися спогадами, які він намагався заховати в глибині свого серця.

— Я був одним із найкращих воїнів Світла, — тихо сказав він. — Захищав беззахисних, боровся за правду та справедливість. Моя зброя була спрямована на те, щоб захистити тих, хто не може захистити себе.

Карро підняла погляд, намагаючись зрозуміти, як цей демон, який колись був захисником, міг стати таким, як він є тепер.

— І що ж сталося? Чому ви обрали темряву? — запитала вона, не стримуючи себе.

— Часом світло може виявитися обманливим, — відповів Мортіферекс. — Я бачив, як янголи зраджують своїх. Вони не були такими чистими, якими хотіли здаватися. Я бачив, як вони залишили слабких на поталу демонам, як вони відвернулися від тих, хто потребував їхньої допомоги. Я вирішив, що не можу більше служити їм. Я пішов, сподіваючись знайти своє місце у темряві.

— І знайшли його? — запитала Карро, відчуваючи, як розчарування охоплює її.

— Я став могутнім, але втратив частину себе, — зізнався він. — Темрява змінює, але в ній я знайшов нову силу.

Карро замислилася над його словами. Чи дійсно вона була готова пожертвувати своєю сутністю, щоб стати частиною цього світу?

— Я не хочу бути жорстокою, — тихо промовила вона, дивлячись на землю. — Я не хочу ставати тією, ким ви стали.

Мортіферекс нахилився ближче, його голос став м'якшим.

— Ти можеш залишитися тим, ким хочеш, Карро, — сказав він. — Але ти повинна навчитися використовувати свою силу, щоб вижити. Темрява — це не лише про руйнування, це також про контроль.

Карро кивнула, намагаючись усвідомити важливість його слів. Вона знала, що не може дозволити собі бути вразливою.

— Навіщо я Абадду? — не піднімаючись, запитала вона, зриваючи суху пожовтілу траву, яка була такою ж мертвою, як і поселення. Путаючись між її пальцями, суха трава залишала своє коріння у сірій землі, не піддаючись навіть силі Карро. — Що у мені такого цінного, що на мене він готовий витратити такий цінний лотос?

— Я вже казав, що таких, як ти, темрява наділяє могутньою силою. Пітьма називає вас своїми дітьми, плекає та оберігає, навіть під час найстрашнішого бою з янголами. Тому ви цінні. Чисті душі, що потрапили у її тенета.

— Чисті душі? — перепитала Карро. — Тобто я не була чудовиськом, не вбивала невинних?

— А тобі важко було це усвідомити? — усміхнувся демон. — Не можна бути поганою людиною при житті, а ставши демоном, боятися заподіяти біль людям. Людей рідко змінює навіть могила. Якщо ти була маленькою доброю дівчинкою, то тепер ти маленький добрий демон, якому необхідно стати нормальним демоном.

Карро зітхнула і нарешті відпустила траву, потерши щоки та обличчя холодною рукою. Мортіферекс був не простим демоном; колишній янгол хотів змусити її вірити йому, але все демонічне життя її вчило нікому не довіряти. Невже вона знову хоче підставити спину під кинджал, який точно буде гостріший за кинджал Лу? І тепер ніхто не знав, що темрява остаточно прийняла її, і тільки печатка янголів заважала побачити її істинну силу. Карро через силу посміхнулась, підзиваючи тіні для спокою, бо спогади про ту битву, коли вона прийняла пітьму, ковзали поряд. Адмірал бачив та відчував, хоча цього не показував.