Розділ 15

Що має демон за душею, коли душі навіть немає? Демони були і залишаються людським кошмаром, ворогами небес, і боротьба за владу над земним світом тривала вже не одне століття.

Вічна боротьба добра і зла, яка почалася, щойно світ народився.

Але Карро плекала біль, мріяла про свободу й ніколи не забувала, ким вона стала. Це була пастка. І пастка була ще дивнішою, бо вона ніколи не відчувала страшного суму покинутої дитини, не сумувала за родиною — можливо, її ніколи й не мала. Або просто не пам’ятала.

Карро підтягнула коліна до підборіддя, сумно дивлячись на книгу, яку відклала вбік. Голова була важкою, але вона все одно підтягнула книгу до себе, перевернулась на живіт і подивилась на обкладинку. Ніби місячне сяйво — маленькі букви звичайної назви сяяли у пітьмі.

«Янголи».

Це слово викликало перш за все страх. Страх їхнього благословення. Страх самої їхньої появи. Їй хотілося сказати, що вона не боїться. Але печатка була. І вона мала колись спрацювати — якщо не сьогодні, то завтра, післязавтра, або тоді, коли вона, як захисник фортеці, зіштовхнеться з ним віч-на-віч і, помираючи у муках, точно згадає, що так і не знайшла відповіді на своє просте питання.

У двері обережно постукали. Карро підняла голову, точно знаючи, що це Лу, і прокричала, щоб та заходила.

Це справді була Лу. Демониця, тінню пройшовши у кімнату, сіла на ліжко біля Карро.

— Карро, ти така дивна, — сказала Лу.

Карро підняла брови й одразу нахмурилася, не розуміючи, що на цей раз вигадала Лу і чому дивна вона, а не сама Лу. Схожі ситуації траплялися часто. Для Лу її сила, її усвідомлення були зрозумілими й категоричними. А для Карро — кордони розмивалися, почуття виходили за межі, сили навпаки скорочувалися, а усвідомлення справжньої суті навіть не з’являлося на горизонті.

— Лу, якщо ти знову прийшла нагадати мені, що я демон, то я знаю це, — Карро усміхнулася, відсунувши книгу. — Але ти… прийшла не за цим.

Прочитати думки Лу було нелегко, але Карро справлялася. Лише погляд давав відповідь: Лу щось задумала.

— Ти колись зустрічалася з янголами?

— І не раз, — знизала плечима Карро. — Але яке це має відношення до того, що я дивна?

Лу задумалася. На її вродливому обличчі промайнули сумніви, та демониця швидко їх відігнала.

— Я знаю, що ти скоро покинеш фортецю. Ту екскурсію в місто я не рахую. По-перше, нам дозволять тільки через пару днів — плани Адмірала змінилися. А ще місто — то просто місто. Можливо, це ризиковано, але я б хотіла показати тобі те, що знаходиться за фортецею. Прямо за стінами. Ти маєш усвідомити: янголи жорстокі не менше, ніж демони. Ну, якщо це стосується нас, звичайно. До людей вони більш милосердні, — Лу говорила швидко й тихо, шепочучи прямо на вухо Карро.

— Не думаю, що це гарний план. Навіщо так ризикувати, Лу?

— Бо ти хочеш кудись втекти. А втекти більше нікуди. Твій єдиний шанс вижити — це докази, що ти цінний демон. Або перевірити, наскільки ти ним є.

— Я? Цінний демон? — Карро здивовано подивилася на Лу. Демониця справді була дивною — не менше за саму Карро. — Що привело тебе до такої думки?

— Те, що мене, Азола, інших… кинули одразу в бій проти янголів. Уже на наступний день ми стояли з мечами. Так нас тренували — і тоді, і потім. Так, як тебе. Але бій — це не тренування. Абадд і Адмірал чогось чекають.

— Думаєш, це пов’язано з тим, чому я потрапила в пекло та стала демоном?.. Угода була такою, або…

— Або вона ще не завершилася. Навіть демони мають виконувати контракти.

Про це варто було подумати краще. Та якби контракт не закінчився… Вона вже демон. Роги — прямий доказ її демонічної природи. Нічого не змінити. До земного життя вже не повернутися, навіть якщо добре постаратися. Карро заплющила очі.

— Але який сенс у тому, що ти хочеш показати? Як мій незавершений контракт може вплинути на те, що я дивна?

— Тим, що так ти ніколи не дізнаєшся, що означає бути демоном. Твій бій настане не скоро. А демоном тобі потрібно усвідомити себе зараз, — Лу ткнула пальцем у лоб, важко зітхаючи. — А разом із цим тобі прийде сила, за допомогою якої ти зможеш розкрити свої таємниці. Але дуже важливо, щоб це був саме твій вибір. Тому подумай гарненько.

— Невже битва допоможе мені стати демоном? Щось ти від мене приховуєш, Лу.

Карро це не подобалося. Особливо так, особливо зараз. Невідома битва кликала її приєднатися — а це означало прямий контакт з янголами. І було незрозуміло, чи всі бачать печать, чи тільки ті, хто її накладає. Розібратися в істинній природі янголів не допомогла навіть книга.
— Всі демони щось приховують. Звикай, — усміхнулася Лу й схилила голову, диявольським поглядом дивлячись на Карро.

Та підняла брову й стиснула губи. Інтуїція говорила, що вона пожалкує про це — так само, як і про спонтанну зустріч із чудовиськом бастіону. Тривога не полишала серце, десь дряпала невеличкими пазурами по нутрощах.

— І що буде, якщо я тебе послухаю?

— Не знаю. Побачимо, наскільки реальна наша дійсність і твоя сутність демона, — Лу одним рухом піднялася на ноги й застигла, немов статуя самої себе.