Розділ 15

Що має демон за душею, коли душі навіть немає? Демони були та є людським кошмаром і ворогами небес, і боротьба за владу над земним світом тривала вже не одне століття.

Вічна боротьба добра і зла, яка почалася, тільки-но світ народився.

Але Карро плекала біль, мріяла про свободу й ніколи не забувала, ким вона стала; це була пастка. Та пастка була ще дивнішою, тому що вона ніколи не відчувала страшний сум покинутої дитини, не сумувала за родиною, бо ніколи, можливо, її не мала або просто не пам’ятала. Карро підтягувала коліна до підборіддя, сумно дивлячись на книгу, яку відклала в сторону. Сьогодні голова була важкою, та вона все одно підтягнула книгу до себе, перевернулась на живіт і подивилась на обкладинку. Ніби місячне сяйво, маленькі букви звичайної назви сяяли у пітьмі.

«Янголи».

Звичайно, це слово викликало перш за все звичайний страх, страх їхнього благословення та взагалі появи. Їй хотілося сказати, що вона не боїться, але печатка була, і вона мала колись спрацювати; якщо не сьогодні, то завтра, післязавтра, або тоді, коли вона, як захисник фортеці, зіштовхнеться з ним віч-на-віч і, помираючи у муках, точно згадає, що так і не знайшла відповіді на своє просте питання.

У двері обережно постукали. Карро підняла голову, точно знаючи, що це Лу, і прокричала, щоб та заходила.

Це справді була Лу. Демониця, тінню пройшовши у її кімнату, сіла на ліжко біля Карро.

– Карро, ти така дивна, – сказала Лу.

Карро підняла брови й відразу нахмурилася, не розуміючи, що на цей раз вигадала Лу і чому дивна вона, а не сама Лу. Схожі ситуації траплялися дуже часто, адже для Лу її сила, її усвідомлення були зрозумілими й категоричними, а для Карро кордони розмивалися, почуття виходили за межі, сили навпаки скорочувалися, а усвідомлення справжньої суті навіть не з’являлося на горизонті.

– Лу, якщо ти знову прийшла нагадати мені, що я демон, то я знаю це, – Карро усміхнулася, відсунувши книгу. – Але ти… прийшла не за цим.

Прочитати думки Лу було нелегко, але Карро справлялася. Лише погляд давав відповідь, що Лу щось придумала.

– Ти колись зустрічалася з янголами?

– І не раз, – знизала плечима Карро, – але яке це має відношення до того, що я дивна?

Лу задумалася, на вродливому обличчі промайнули сумніви, та демониця швидко їх відігнала.

– Я знаю, що ти скоро покинеш фортецю. Ту екскурсію у місто я не буду рахувати. По-перше, нам дозволять тільки через пару днів, тому що плани Адмірала змінилися, а ще місто — то просто місто. Можливо, це ризиковано, але я б хотіла показати те, що знаходиться за фортецею. Прямо за стінами. Ти маєш усвідомити, що янголи жорстокі не менше ніж демони, ну, якщо це стосується нас, звичайно. До людей вони більш милосердні, – Лу говорила швидко та тихо, шепочучи прямо на вухо Карро.

– Не думаю, що це гарний план. Навіщо так ризикувати, Лу?

– Тому що ти хочеш кудись втекти, а втектибільше нікуди. Твій єдиний шанс вижити – це докази, що ти цінний демон. Або перевірити, наскільки ти цінний демон.

– Я? Цінний демон? – Карро здивовано подивилася на Лу. Демониця справді була дивною, не менше за саму Карро. – Що привело тебе до такої думки?

– Те, що мене, Азолу, інших… кинули відразу в бій проти янголів. Вже на наступний день ми стояли з мечами, так нас тренували і тоді, і потім, так як тебе. Але бій – це не тренування. Абадд та Адмірал чогось чекають.

– Думаєш, це пов’язано з тим, чому я потрапила у пекло та стала демоном?.. Угода була такою, або…

– Або вона ще не завершилася. Навіть демони мають виконувати контракти.

Про це варто було подумати краще. Та якби контракт не закінчився, вона вже демон, і роги були прямим доказом її демонічної природи. Нічого не змінити, до земного життя вже не повернутися, навіть якщо добре постаратися. Карро заплющила очі.

– Але який сенс у тому, що ти хочеш показати? Як мій незавершений контракт може вплинути на те, що я дивна?

– Тим, що так ти ніколи не дізнаєшся, що означає бути демоном. Твій бій настане не скоро, а демоном тобі потрібно усвідомити себе зараз, – Лу ткнула пальцем у лоб, важко зітхаючи, – а разом з цим тобі прийде сила, за допомогою якої ти зможеш розкрити свої таємниці. Але дуже важливо, щоб це був саме твій вибір, тому подумай гарненько.

– Невже битва допоможе мені стати демоном? Щось ти від мене приховуєш, Лу.

Карро це не подобалося. Особливо так, особливо зараз. Невідома битва кликала її приєднатися, а це означало прямий контакт з янголами, і було незрозуміло, чи всі бачать печать, чи тільки ті, хто її накладає. Розібратися в істинній природі янголів не допомогла навіть книга.

– Всі демони щось приховують, звикай, – вона усміхнулася й схилила голову, диявольським поглядом дивлячись на Карро, яка підняла брову та стиснула губи. Інтуїція говорила, що вона пожалкує про це, так само як і про спонтанну зустріч з чудовиськом бастіону. Тривога не полишала серце, десь дряпала невеличкими пазурами по нутрощах.

– І що буде, якщо я тебе послухаю?

– Не знаю, побачимо, наскільки реальна наша дійсність і твоя сутність демона, – Лу одним рухом піднялася на ноги та зупинилася, немов статуя самої себе. Карро схилилася над книгою та провела язиком по зубах, роздумуючи над пропозицією.