Розділ 14: Сповідь у засніженій ущелині

Підйом ставав дедалі крутішим. Мокрий сніг уже не танув на землі, а лягав щільною білою ковдрою під ноги, приховуючи підступне каміння та коріння дерев. Полковник Колдвелл йшов попереду, впевнено прокладаючи шлях крізь нічну завірюху, наче бачив у темряві. Том ніс Мію на руках; дівчинка міцно обхопила його шию своїми маленькими ручками і заснула, заколисана ритмічною ходою батька. Сара ледве встигала за ними, важко дихаючи, але затято відмовляючись від допомоги.

Вони зупинилися на короткий перепочинок у глибокій кам'яній ущелині, яка захищала їх від пронизливого гірського вітру. Колдвелл дістав із рюкзака армійський термос і налив у кришку гарячого чаю, протягнувши його Сарі.

— Пий, дівчино. Тобі потрібні сили, якщо не хочеш залишитися тут назавжди, — коротко кинув він.

Том обережно посадив Мію на своє тактичне пончо, прихиливши її до скелі, і повернувся до полковника. Його очі горіли рішучістю, яка не поступалася холоду навколо.

— Досить загадок, Колдвелл, — тихо, але владно сказав Том. — Ти сказав, що був головою безпеки проекту «Фенікс». Чому ти зрадив Венса? І чому ти ризикуєш життям заради моєї доньки?

Колдвелл повільно прикурив цигарку, сховавши вогник у долоні, щоб його не було помітно з повітря. Густий дим швидко розчинявся в морозному повітрі.

— Я не зраджував Венса, докторе. Це він зрадив усе, у що ми вірили, — полковник подивився на сплячу Мію. — Шість років тому проект «Фенікс» починався як військова розробка. Ми шукали спосіб прискорити регенерацію тканин для солдатів, які отримали смертельні поранення на полі бою. Справжнє диво. Венс фінансував це, але коли формула була майже готова, він зрозумів, які гроші на цьому можна заробити. Він вирішив зробити ліки тимчасовими. «Підпискою на життя», як ви самі здогадалися на вокзалі.

— Але при чому тут Мія? — Сара підняла голову, гріючи руки об гарячу кришку термоса. — Вона ж просто дитина. Том удочерив її з притулку чотири роки тому, коли її біологічні батьки загинули в автокатастрофі.

Колдвелл гірко хмикнув, і цей звук змусив Тома напружитися.

— Автокатастрофа була інсценована, — глухо сказав полковник. — Її біологічні батьки були провідними генетиками в лабораторії Венса. Коли вони зрозуміли, що Джуліан збирається випустити у світ дефектний вірус, щоб потім продавати ліки, вони таємно ввели єдиний чистий, стабільний штам своєї розробки власній новонародженій доньці. Вони знали, що Венс знищить усі лабораторії, щоб приховати сліди. Мія — єдиний носій оригінального, незіпсованого коду «Фенікса».

Слова полковника впали, наче важкі кам’яні брили. Том відчув, як земля йде з-під ніг. Чотири роки він думав, що його зустріч із Мією була випадковістю, благословенням долі після того, як він втратив власну родину. Тепер виявилося, що все її життя було частиною страшного плану.

— Тож Венс знав, де вона? — прошепотів Том, міцніше стискаючи кулаки.

— Ні. Її батьки встигли заховати її в системі закритих дитячих будинків під чужим ім’ям, перш ніж люди Венса наздогнали їх, — відповів Колдвелл. — Корпорація шукала її роки поспіль. І знаєш, хто виказав її місцезнаходження, докторе?

Том подивився на полковника, в його очах читався жах здогадки.

— Ти, — спокійно продовжив Колдвелл. — Ти привів її в ту саму лікарню, яка належить Венсу, коли у неї почалася лихоманка. Її імунна система почала перебудовуватися під дією дорослого штамму вірусу. Твої медичні аналізи, які ти завантажив у базу даних лікарні, засвітилися на радарах головного офісу червоним світлом. Ти сам привів ягня до лігва вовка.

Том опустив голову на руки. Почуття провини, важке й задушливе, стисло йому груди. Він хотів урятувати її, а натомість став причиною її полювання.

Сара підійшла до нього і м’яко поклала руку на його плече.

— Томе, ти не знав. Ти діяв як батько і як лікар. Ти врятував її з тієї палати, пам’ятаєш? Ти не дав їм забрати її.

— Вона права, — Колдвелл загасив цигарку об підошву черевика. — Минулого не змінити. Але зараз кров Мії виробляє антитіла, які можуть випалити дефектний вірус Венса з мільярдів людей. Саме тому її біосигнал такий потужний. Якщо Венс отримає її, він створить абсолютну зброю контролю. Якщо ми дійдемо до «Полярної зірки» — ми зможемо транслювати її чистий генетичний код на весь світ через старі військові супутники, які не контролюються корпорацією.

Раптом з вершини ущелини донісся дивний звук — шурхіт снігу, що осипався.

Колдвелл миттєво вихопив з-під куртки важкий пістолет із глушником і закрив собою Сару. Том кинувся до Мії, прикриваючи її своїм тілом.

На краю скелі, прямо над ними, з’явилися дві фігури в білих зимових маскувальних халатах. На їхніх обличчях були тепловізійні маски, а в руках — безшумні гвинтівки. Загін «Мисливців» Венса вирахував їх набагато швидше, ніж очікував полковник.

— Назад! — гаркнув Колдвелл, відкриваючи вогонь на ураження.