Розділ 11: Крізь лабіринт

Рядок прогресу на екрані здавався жорстоким жартом. 88%... 89%... Кожен відсоток вигризався у вічності, поки серце Тома вдарялося об ребра, наче спійманий птах.

— Томе, вони прорвали перший периметр! — голос Сари був уривчастим, майже панічним. Вона гарячково била по клавішах, намагаючись стримати цифрову облогу. — Я не можу більше маскувати шлюз! Якщо я не розірву зв'язок зараз, вони відстежать сигнал до самого джерела. Вони знайдуть книгарню. Вони знайдуть Мію!

Том заціпенів. Погляд метався між екраном, де вирішувалася доля мільйонів, і дверима, за якими вирішувалася його власна. Вибір був неможливим: дати світу ліки чи врятувати свою дитину. Але для батька вибору ніколи не існувало.

— Рви! — гаркнув Том. — Ріж зв'язок негайно!

Сара з силою вдарила по клавіші Enter. Екрани миттєво згасли, зануривши кімнату в напівтемряву, яку прорізали лише червоні аварійні лампи. Завантаження обірвалося на 91%. Світ отримав лише фрагменти — зашифрований хаос, який міг викликати скандал, але не міг вилікувати хворобу. Вони лише роздратували звіра, не вбивши його.

БУУМ!

Вибухова хвиля від вхідних дверей змусила підлогу здригнутися. Дим і пил миттєво заповнили серверу.

— У вентиляцію! Швидко! — Том підхопив Сару під лікоть і підсадив її до вузького металевого люка в стіні.

Вона залізла всередину, тягнучи за собою сумку з ноутбуком, яка гучно бряжчала об залізо. Том застрибнув слідом, затягуючи важку решітку саме в ту мить, коли до кімнати ввірвалися промені тактичних ліхтарів.

— Чисто! — пролунав знизу металевий голос найманця. — Вони пішли через повітропровід! Перекрити всі виходи до тунелів метро!

Всередині вентиляції панував крижаний холод і запах старого пилу. Том повз, здираючи лікті й коліна об заклепки, відчуваючи, як адреналін випалює вени. Кожен звук за стінами здавався кроками переслідувачів. Вони більше не були рятівниками людства — вони були щурами, що намагалися вижити в стінах гігантської машини, яка хотіла їх розчавити.

Через десять хвилин вони вивалилися з вентиляційного отвору в занедбаному технічному коридорі метро. Десь внизу гули рейки, а повітря пахло вологою та давнім мастилом.

— Ми програли... — прошепотіла Сара, безсило опускаючись на холодну підлогу. Її обличчя було вимазане сажею, а руки тремтіли. — Дані фрагментовані. Без другого ключа шифрування, який залишився у Венса, формула — це просто набір літер. Ми лише поставили на собі мішені.

— Ми живі, Саро. Це вже перемога, — Том витер кров із розбитої щоки. — І я зрозумів дещо важливе. Венсу потрібна була не тільки формула. Йому потрібна Мія.

Сара підняла на нього втомлений погляд.

— Чому?

— Тому що вона — єдиний успішний зразок. Її організм не просто прийняв вірус, він змусив його мутувати в ліки. Вона і є живою формулою. Він не шукає флешку, він шукає джерело.

Раптом телефон у кишені Тома — старий «одноразовий» апарат — завібрував. На екрані з'явилося повідомлення від невідомого номера:

«Книгарня розкрита. Дівчинка у мене. Якщо хочеш, щоб вона продовжувала дихати — забудь про поліцію. Тікай з міста. Тримайся Полярної зірки. Я знайду тебе. — Твій єдиний шанс».

Світ перед очима Тома похитнувся. Книгарня мала бути надійною фортецею. Сара, прочитавши текст через його плече, з жахом прикрила рот рукою.

— Хто це? Венс? — прошепотіла вона.

— Ні, — хитаючи головою, відповів Том. — Венс би не писав так. Він би просто прислав фото... або поставив умови. Цей «хтось» випередив його людей.

З глибини тунелів донісся гавкіт собак. Полювання ставало фізичним. Гравці змінилися, але ставки зросли до небес. Тепер вони не просто тікали — вони йшли в невідомість.

— Нам треба забиратися з міста, — сказав Том, підводячись і допомагаючи Сарі. — Якщо цей «друг» каже правду, Мія не в руках Венса. А це означає, що у нас є шанс. Один на мільйон.

— Куди ми поїдемо? — запитала Сара, дивлячись у темне гирло тунелю.

— Туди, де немає камер, де не діють цифрові протоколи. Ми йдемо на північ. Ми знайдемо її, навіть якщо мені доведеться перевернути цю країну догори дриґом.

Вони рушили вглиб тунелю, залишаючи за собою вогні мегаполісу, який став для них кліткою. Перший етап війни закінчився. Попереду був довгий шлях, повний тіней, зрад і таємниць, захованих у крові маленької дівчинки.