Розділ 10: Облога Північного вокзалу

Північний вокзал нагадував велетенський собор зі сталі та скла — місце, де тисячі життів перетиналися на кілька поспішних секунд, перш ніж розчинитися в нічній темряві. Але сьогодні він здавався гігантською пасткою. Коли Том наблизився до периметра, повітря навколо було наелектризоване напругою, від якої волоски на руках ставали дибки. Дощ продовжував нещадно шмагати асфальт, перетворюючи вокзал на розмите марево неонових відблисків і тіней.

Сара йшла поруч, низько опустивши голову. Через її плече була перекинута звичайна сумка для ноутбука. Вони виглядали як пересічна пара, що поспішає на останній потяг, але під курткою Тома його серце калатало, наче військовий барабан. У кишені він відчував холодну сталь скальпеля — вагу, що нагадувала про те, через що він пройшов і на що готовий зараз.

— Технічний вузол знаходиться під дев’ятою платформою, — прошепотіла Сара. Її голос тремтів. — Якщо ми прорвемося через службові двері, я створю міст для передачі. Але, Томе… поглянь.

Том простежив за її поглядом. Вокзал не просто жив своїм життям — він був окупований. Чоловіки в темних тактичних куртках — особиста гвардія Венса — стояли біля кожного турнікета. Вони не перевіряли квитки; вони сканували обличчя. Їхні очі були порожніми й холодними, як у хижаків. Поруч стояли патрульні поліцейські, які виглядали розгублено, явно не розуміючи, кому саме вони сьогодні допомагають.

— Вони чекають на нас, — пробурмотів Том. — Вони знають, що нам потрібен цей вузол для швидкого завантаження.

— Нам не пройти через центральний вхід, — Сара схопила його за рукав. — Нас перехоплять ще на підході.

— Тоді нам потрібен відволікаючий маневр, — Том рішуче стиснув сумку. У ній лежали флакони з реактивами, які він забрав із лікарні. — Я йду до силового вузла південного термінала. Щойно згасне світло — біжи до дев’ятої платформи. Не чекай на мене. Просто завантаж дані.

— Томе, це самогубство! На тебе миттю стягнуть усіх найманців!

— Я лікар, Саро. Я вмію бути непомітним у лікарняних коридорах, зумію і тут. Рятуй формулу. Рятуй Мію.

Він не дав їй часу на суперечки. Том миттєво розчинився в натовпі пасажирів. Він дістався технічної комірчини південного крила за лічені хвилини. Зламавши замок скальпелем, він опинився серед високовольтних кабелів. Йому не треба було бути інженером, щоб влаштувати катастрофу. Він заклинив охолоджувачі трансформатора й обійшов систему захисту.

У повітрі запахло озоном і гарячим пластиком.

БАБАХ!

Глухий вибух стряснув підлогу. Величезний вокзал миттєво занурився в пітьму. Спалахнули червоні аварійні ліхтарі, кидаючи моторошні відблиски на натовп, що почав панікувати.

— Пожежа! Виходьте на вулицю! — кричав хтось із пасажирів.

Стрункий порядок охорони Венса розсипався. Том скористався тиснявою, щоб пробратися до Сари. Він бачив, як вона зникла за службовими дверима дев'ятої платформи. "Вона впорається", — промайнуло в голові.

Але в цей момент важка рука стиснула його плече. Том розвернувся, інстинктивно б’ючи ліктем. Перед ним стояв Грейвс — начальник безпеки Венса. На його обличчі заграла хижа посмішка.

— Знайшов тебе, док, — просичав він, витягаючи ніж. — Венсу потрібна флешка, але він не казав, що ти маєш залишитися цілим.

Бійка була короткою і жорстокою. Найманець був сильнішим, але Том знав анатомію краще за будь-кого. Коли ніж просвистів біля його горла, Том зробив випад і точно розтяв скальпелем плечову артерію ворога. Той скрикнув, втрачаючи контроль над рукою, і Том штовхнув його в бік, кинувшись до Сари.

У серверній панувала тиша, порушувана лише ритмічним писком комп’ютерів. Рядок прогресу на екрані показував: 75%... 80%...

— Я майже закінчила! — крикнула Сара. — Але система безпеки лікарні почала зворотну перевірку!

Раптом на головному екрані з’явилося обличчя Джуліана Венса. Його погляд був крижаним.

— Докторе Том, ви граєте в небезпечну гру, — голос Венса лунав спокійно, але від нього віяло смертю. — Ви думаєте, що рятуєте світ, але ви лише підписуєте собі смертний вирок. Мої люди вже біля книгарні. Якщо завантаження не припиниться за десять секунд — дівчинка помре.

Том відчув, як усередині все похололо. Це був блеф чи правда?

— Саро… — почав він, дивлячись на подругу.

— Том, він бреше! Я замаскувала наші сліди! — кричала Сара, хоча її руки тремтіли.

— Вісім секунд, — продовжував Венс на екрані.

Том подивився на рядок прогресу: 92%... 95%... Це був найважчий вибір у його житті. Якщо він зупиниться — формула пропаде назавжди. Якщо продовжить — він ризикує єдиним, що йому дороге.

— ЗАВАНТАЖУЙ! — закричав Том, стиснувши кулаки. — Завантажуй до кінця!