Розділ 7

Ліза : 

Ліда зібрала нас у кутку буфету, де зазвичай було найменше вух. Вона виглядала як капітан спецназу перед штурмом: розпатлане волосся, рішучий погляд і три горнятка міцної кави.

​— Так, дівчата, слухайте сюди, — прошепотіла вона, нахиляючись до нас так низько, що її ніс ледь не торкнувся столу. — Хтось із нашого потоку — рідкісний гад. Я вчора бачила, як староста, цей вискочень Ігор, крутився біля кафедри фізики з якимось конвертом.

​Яна відірвалася від своєї книжки й скептично підняла брову:

— Ігореві немає сенсу підставляти Лізу. Він сам у неї списує лаби.

​— А от і ні! — Ліда переможно витягла телефон. — Я простежила за його сторіз. Він сохне за Лізою ще з першого курсу. А тепер, коли побачив, що «Саша» (ой, Олександр Вікторович) приділяє їй стільки уваги... Ревнощі, дівчата. Це чиста фізика — зіткнення інтересів.

​Ліза сиділа мовчки, нервово намотуючи пасмо волосся на палець. Вона виглядала блідою.

— Лідо, якщо це він, то він не зупиниться. Бондар уже викликав Олександра на килим.

​— Не спи, подруго! — Ліда ляснула долонею по столу. — У мене є план. Ми влаштуємо «контрольну закупівлю». Я підійду до Ігоря і натякну, що бачила їх у поїзді. Якщо він смикнеться — значить, він знає більше, ніж каже. 

Олександр: 

Я сидів у своєму кабінеті, намагаючись зосередитися на перевірці контрольних робіт, але цифри розпливалися. Кожен крок у коридорі змушував мене напружуватися. Я відчував себе під мікроскопом.

​Двері відчинилися без стуку. На порозі стояв Ігор — той самий староста, якого Ліда підозрювала. Він виглядав надто впевненим для студента, що прийшов до суворого викладача.

​— Олександре Вікторовичу, я приніс відомості, — він поклав папку на стіл, але не поспішав іти. Його погляд затримався на моєму робочому столі, де поруч із монітором лежала невелика мушля, яку я привіз з Одеси. — Гарна мушля. Кажуть, в Одесі зараз дуже гарна погода на вихідних була, правда?

​Я відчув, як усередині все похололо. Це не був просто коментар. Це був шантаж.

​— Ковальов, ви прийшли обговорювати погоду чи навчальний процес? — мій голос був гострим, як скальпель. — Якщо у вас немає питань по суті, зачиніть двері з того боку.

​— Питань немає, — він зухвало посміхнувся. — Просто хотів сказати... студенти іноді помічають занадто багато. І не всі такі лояльні, як я. Було б прикро, якби така мушля опинилася на столі у ректора разом із фотографіями з перону, чи не так?

​Він розвернувся і вийшов, залишивши мене в стані повного заціпеніння. У нього були фото. Цей хлопець не просто написав анонімку, він збирав докази.

Ліза : 

Увечері я не пішла в лабораторію. Я знала, що за мною стежать. Я зустрілася з Олександром у маленькому сквері за три квартали від університету, де ліхтарі ледь світили.

​Він виглядав розбитим. Коли я підійшла, він просто притиснув мене до себе, ховаючи обличчя в моєму шарфі.

​— У нього є фото, Лізо, — прошепотів він. — Ігор. Він хоче, щоб я поставив йому «автомат» за семестр і допоміг із підвищеною стипендією. Але я знаю, що це тільки початок. Такі, як він, не зупиняються.

​— Що ми будемо робити? — я відчула, як сльози підступають до очей. — Якщо ти поступишся — ти втратиш самоповагу як викладач. Якщо ні — він зруйнує твоє життя.

​Олександр відсторонився і подивився мені в очі. Його погляд був рішучим.

— Я не буду йому поступатися. Я напишу заяву про звільнення завтра. Сам.

​— Що? Ні! — я схопила його за лацкани піджака. — Ти ж так довго йшов до цієї посади! Це твоє життя, твоя наука!

​— Моє життя — це ти, Лізо, — він обережно взяв мої руки у свої. — Якщо я звільнюся зараз, за «власним бажанням», скандалу не буде. Ти зможеш спокійно довчитися. А ми... ми знайдемо спосіб бути разом без цих стін. Я знайду роботу в приватній лабораторії або в іншому ВНЗ пізніше.

​Я заніміла. Він був готовий пожертвувати кар'єрою заради мене. Це була та сама критична маса, після якої реакція стає незворотною.

​— Але Ліда... вона щось придумала, — раптом згадала я. — Вона сказала, що в неї є компромат на самого Ігоря. Щось про те, як він підробляв підписи в деканаті минулого року.

​Олександр сумно посміхнувся.

— Використовувати шантаж проти шантажу? Ми ж не в шпигунському кіно, Лізо. Ми в університеті. Хоча... іноді правила фізики дозволяють використовувати антиматерію, щоб анігілювати загрозу.