11. Рішучість блакитноокої авантюристки

« І тоді я запідозрила неладне.»

Ребека Браяр була давно знайома з сім’єю Хікая, але дійсно не знала, хто вони насправді. Проте в куполі вона все зрозуміла. Вона лиш сумнівалася, як вчинити правильно, бо просто спостерігати їй було боляче.

Незуса Хікая з самого початку знав, хто така Ребека Браяр, тому й остерігався її. Проте, він помилився. Боятися треба було зовсім не Ребеку.

Якщо вам здається, що війна організацій панувала лиш в межах Сицилії, то ви глибоко помиляєтесь. Мафія – підла і жорстока, не відпустить з під нагляду навіть найпростішу людину, якщо така їх цікавить. Так і трапилося з Незусою, що через трагічні обставини вирішив якомога далі їхати звідти, лише б уберегти своїх маленьких дітей. Він просто хотів не бентежного і безпечного життя зі своєю сім’єю, з тими, хто від неї залишився.

Перший час йому дійсно вдавалося це: Сано добре адаптувалася до початкової школи, Рей, хоч і з капризами, але ходив до садочка. Але проблемою було те, що Незуса так і не зміг покинути роботу повністю. Все-таки ООІ платила неабиякі кошти за дослідження, в чому він був майстром, тому він і повертався туди знову і знову. Листування, підтримка контактів з керівництвом, навчання нових членів організації, збори та конференції на наукові теми. Однак, для людини, що завжди була занурена з головою у роботу, сім’я виявилася складним випробовуванням. Але з часом він навчився чудово це все суміщати. В очах дітей він був люблячим, турботливим батьком, що вислухає, з цікавістю проведе з ними час та смачно нагодує на вечерю, дозволивши трохи більше цукерок, ніж зазвичай. В очах колег він був серйозним та відповідальним спеціалістом, джерелом метафор та нестандартних пояснень. Всіма силами він намагався уберегти дітей від найменших згадок про організацію і безтямних. Брехав він доволі довго, можливо, в деяких речах брехатиме й надалі.

***

З битви повернулися всі. Виснажені, дехто ранений, дехто спантеличений чи навпаки змотивований на подвиги. Анді не вірив, що їм дійсно вдалося пережити таку серйозну сутичку. Він розумів, що це вже їх маленька перемога в перекір видінню. Також він чудово знав, що Вілфреда сказала неправду. Але щоб зібрати все до купи, він чекає ще одну хорошу новину.

В тихому кабінеті пролунав дзвінок. Расселт миттєво підняв слухавку.

— Анді Расселт, Італія, слухаю.

— Гао Лінг, Китай. Радий знову Вас чути, пане Расселт.

— Навзаєм. По якому питанню телефонуєте?

— Вчора до нас прибув Тео Неш з піддослідним. Показники пацієнта дещо сумнівні, але він живий і дієздатний.

— Є деталі операції?

— Не можу передати Вам цю інформацію. Але можу запевнити, що деякий час він ще точно перебуватиме у нас.

— Зрозумів. Передайте йому наступні слова…

Ще близько хвилини Анді диктував змістовне повідомлення, і в решті кинув слухавку.

— Елізабет, — він звернувся до жінки за сусіднім канцелярським столом, і та відразу підняла вічі.

— Так, Анді?

— Можна починати полювання на пташку.

— План стабільний?

— План чудовий, — всміхнувся він у відповідь.

***

Тим часом Сано спала. Та й так добре спалося після місії, що навіть нав’язливі думки лишилися десь позаду. Вирішила встати вона ближче до третьої, і тільки через те, що вже віддавила собі все обличчя об вм’яту подушку. Як і у Рея, планів на сьогодні не було. Похазяйнувавши по блоку, Сано помітила, що Сора все ж кудись вшився. Від Форсберга нічого не чути, як і від генерала. Розенберг досі відлежувалася в палаті, тому Сано не знайшла заняття краще, як сходити її навістити.

Палата була чиста. Та сама, де раніше вже і вона встигла полежати, та й побігати теж.

— Пані Еро, доброго дня!

— Сано! — жінка відклала книжку, — Рада тебе бачити.

— І я Вас. Як самопочуття?

— Краще. Легені майже чисті, але поки що все одно дихаю кисневою маскою та ліками для фільтрації цієї погані.

— Я рада, що Вам краще. Я переживала.

— Сказати чесно, я й сама ледь бога не побачила, яким би він не був, — Ера насупилася, — Якби не Токо, я була б в набагато гіршому стані. Трупна отрута не завжди однаково виглядає. Іноді її й не помітити, як і трапилося зі мною. Для контролерів вона дуже смертоносна.

— Я ж також контролер, тоді чому зі мною все добре? — Сано присіла.

— Можливо, у вас з Рейденом імунітет. Але це надто рідкісне явище, що має включати багато факторів… Одним словом, поки що ми не можемо це пояснити.

— А є ще хтось з імунітетом?

— Токо та Рінкі. Вона теж з нашого відділу, асистентка вченого Тео Неша, але поки що ти з ними не перетиналася, мабуть. Вони вдвох як кроти, постійно в дослідах і по своїх лабораторіях.

— А чому в них імунітет? — Хікая повернулася до цікавого їй питання.

— Як тобі розповісти… Розпочну зі знайомих лиць. У Токо доволі трагічна і можливо дурна історія приєднання до організації. Його знайшов третій блок, коли вертався з завдання. Він лежав на обочині, безпритомний. Руки стікали кров’ю, а сам він мав багато синців. Перша на нього звернула увагу Амелія, потім зреагував генерал… Коли Неш оглянув його, він не розумів, що робити з ним.

— Чому?

— Бо Токо виявився безтямним.

Сано округлила очі. Вона не розуміла, як нині контролер, у минулому був безтямним.

— Але Неш сумнівався, тому і притягнув його сюди.

— А далі, як цікаво, продовжу від першого лиця, — зі входу прорізався голос, насмішкувато глянувши на Еру так, що та аж почервоніла.

— Ох, Токо, вибач, що почала цю розмову, — Ера винувато відвела очі.

—  Все гаразд, — він сів на крісло та підтягнув під себе ноги. Прокашлявшись, він почав розповідь, — А виглядало це так: Я прокинувся на операційному столі. Голова кругом, в очах шум. Навколо якісь люди, я їх вперше бачу. Хоча, не думаю що в таких розмитих силуетах я зміг би впізнати хоч одного свого знайомого. Вони ходили довкола мене, гучно балакали. На руці з десяток катетерів, я хотів поворухнути однією, але тієї ж секунди провалився в сон, — його тон був близький до оповідача в театрі, — а далі, з розповіді інших, в палату зайшов Тео Неш. Дін, що чергував мене, квапливо щось там дожовував.

«— Давно в тямі?» — глянувши на мене, спитав Неш у Діна.
«— Токо прокинуфся.» — пробубонів з повним ротом Дін, маючи на увазі що я щойно прокинувся.