8. Меч людини, що ніколи не існувала

— Я візьмуся за цю місію один! Генерале, навіщо підіймати на вуха цілий блок? — вже сперечався Харарі Форсберг.

Ранок почався з повідомлення Саями про готовність блоку до майбутнього завдання. Це була перша серйозна місія суродженців Хікая, тому Сано трохи хвилювалась, а Рейден напроти, і виду не подав, що був збентежений. Сора віднісся зацікавлено, бо давно вже занудьгував діяти без напарника. А ось реакція Харарі почала вносити незручності навіть в просту організацію процесу. У сповненому коридорі вже панувала напружена атмосфера.

— Хару, це доручення потребує великої команди та єдності дій. В першому варіанті плану ми взагалі мали б співпрацювати з частиною п’ятого, а то і третього блоків! — заявила у відповідь Тодорокі.

— Пані Саямо, розумієте, мені байдуже. Цей меч… Я маю сили дістати вам його самостійно без зайвої метушні та проблем для репутації організації.

— Якщо «привиди» підуть нам на поступки, то ми знайдемо компроміс та зможемо зберегти репутацію. А якщо і прийдеться докласти зусиль, то ми все одно будемо мати рацію!

— І ви справді вважаєте це достойним планом? Тоді, як частина блоку та учасник місії, вимагаю передивитися цей план!

— Годі! — викрикнула Ера, не витримавши нахабства Хару та їх сумісних перекрикувань, — Форсберг, звідки стільки запалу? В чому річ, чому генерал змушений тебе вмовляти та підвищувати тон?

— Бо я не згоден з тактикою, пані Розенберг.

— Перепрошую… — скориставшись секундною паузою, в розмову втрутився Ямада, — Пані Саямо, я бачу, ви вже повною мірою обговорюєте хід місії, але чи не можна послухати все спочатку?

Саяма винувато видихнула, присіла на диван та потерла лоба. Сано та Рейден наважилися підійти ближче до епіцентру розмов.

— Бачу, всі в зборі, почнемо. Як вже відомо, у нас на носі серйозна місія і нам потрібно зберігати сили та холодний дух. Це завдання стосується мафіозної сім’ї Fantasma vivente, ми їх також кличемо «привидами» або «живими привидами». Дана організація поводитися нейтрально і панує на землях комуни Енна. Їхнім лідером є безтямна класу А, сеньйора Вілфреда. Вони доволі давно закріпилися за містом, ще коли нога засновниці Прімо не ступила на ці землі, — Саяма перейшла до розповіді, заспокоїв голос після конфлікту, — але ми не будемо вдаватися в подробиці цього разу.

— І що за меч ми вже з ними не поділили? — скориставшись паузою, упередив Ямада.

— Як ви знаєте, ООІ славиться своїми колекціями реліквій та зброї. Наша зброя має не тільки міцну оболонку, а ще й свою душу, як, наприклад добре відома вам Зодіакальна колекція.

Харарі награно закотив очі, але промовчав. Помітивши вибрики рудого, Тодорокі продовжила:

— Але у нас є ще одна потужна колекція – Королівський вогонь. До неї входять 3 леза: коса білого вогню, сокира червоного вогню і меч чорного вогню. Всі знають, що коса належить Форсбергу, сокира — вправному бійцю п’ятого блоку, а ось у меча власника не було.

— Був… — ледве пробубонів під носа Хару, що Саяма проігнорувала. Ера вдумливо зирнула на юнака.

— Близько року назад меч якимсь чином зник з організації, пошукові та розвідувальні групи довго його висліджували. І наразі всі зачіпки приводять нас до привидів. Навіщо їм цей меч нам так і не вдалося дізнатися. Тим паче за спостереженням за останні десятиріччя, сім’я не агресивна та не жадає захопити нові території. Наша місія повернути меч та вивідати плани Fantasma vivente, всі зрозуміли?

Сано та Рейден зрозуміли, що місії виходять на новий рівень. Якщо раніше вони перетиналися з безтямними лише В класу, дурними та нетямущими, тут вже звичайна різня має містити в собі й дипломатичні моменти.

— Зрозумів Вас. Який наразі план? — подав голос Рей.

— Ми заявимося до них звичайним візитом і спробуємо провести перемовини. Якщо не вийде, то доведеться штурмувати базу в пошуках меча. План Б найбільш вірогідний, тому нам потрібно багато людей, а ніяк не один боєць. — Саяма знову подивилася на Харарі.

— Цей меч — високо потенціальна зброя, яку простий кадет або сержант навіть в руки не зможе взяти, що там казати за інвентар. — холодно відповів Форсберг.

— Вірне припущення. Тому ми збільшуємо кількість людей з високим потенціалом задля кращої ефективності місії. Наприклад, для новеньких внесу ясність: мій потенціал – 47%, а потенціал Хару – 50%. Для оборони нам потрібні сильні люди з трохи меншим потенціалом. Оскільки потенціал Хікая нам не відомий, а потенціал Сори – 18%, вони ідеально підходять для цього завдання.

— Генерала Фрімана на вас немає… — гордливо здохнув Харарі, після чого попрямував у свою кімнату, явно не бажаючи слухати все далі.

— Форсберг! Совість май! Саямо, ну як ти його терпиш?! — злісно підвищила голос Ера.

— Я не хочу витрачати сили на марні речі. Повернімось до теми. Наразі це все, завтра зранку ми обговорюємо точний план та після обід рушаємо в путь. Вільно.

Герої кивнули. Обидва Хікая разом з Ямадою збилися в групку побазікати. Коли генерал покинула приміщення, Розенберг обережно підійшла до Сано.

— Сьогодні не планувалося вечірнього огляду, але раджу тобі зайти до мене на ту ж годину, що і завжди.

— Добре, я вас зрозуміла. — машинально озвалася вона, але так і не зрозуміла суті пропозиції.

***

На годиннику була приблизно десята година вечора, а за вікном непроглядна холодна темрява. Кабінет освічувало пронизливе око біле світло. Сано зняла з себе останній дослідницький пристрій та підсіла на «пацієнтське» місце напроти своєї наставниці.

— Стрибків у роботі біополя не виявлено, фон стабільний. Навички відповідають характеристикам… та тобі хоч в космос. Звичайно, не прямо зараз, квитки на Місяць вже розкупили на місяць вперед, хехе, — Розенберг вносила відомості в бланк, що невдовзі стане частиною медичної книжки Сано.

— Ви мене звали лише заради каламбурного жарту?