Розділ 2.2

"Моя дорога Поллі,

Якщо ти це читаєш, значить ти згадала моє прохання та прочитала книги. Те, що ти зараз дізнаєшся, ніхто не повинен знати крім тебе і твого брата. Можливо, прочитавши це, ти на мене образишся, але в мене не було іншого вибору.

Отже, двадцять років тому я була не просто самотньою студенткою звичайного університету. Насправді, в мене були друзі ще з часів школи. Такі, яких я надіюся ви з Крісом теж зустрінете. Та ми не просто були студентами, які вчилися, відривалися та закохувалися. Ми були іншими. А точніше, стали такими невдовзі після першого курсу, після того як я втрапила в халепу.

Хоча ніколи тобі не розказувала, але з дитинства я жила хімією.

Моя мати займалася хімією? Серйозно? Я ненавиджу хімію з самого дитинства! А дивлячись на те, як батьки активно підбирали мені репетиторів, які втікали від мене після місяця, ще більше зненавиділа.

Я була готова займатися чим завгодно, але не вивчати ці сполуки та їх реакції. Коли я запитувала: "Навіщо воно мені потрібно?", мати завжди відповідала: "Кожна освічена людина повинна знати, як діє те, що в неї перед носом". І все починалося знову.

Я далі поринула в текст...

Та невдовзі мене помітив один професор. Зрештою, я допомогла йому створити речовину, яка могла погубити усе живе.

Це була фатальна помилка, яка зіпсувала мені життя. Але зараз я розумію, що якби не це, то зіпсувалися мільйони або навіть мільярди життів.

Саму речовину я викрала та знищила усі записи та розрахунки з кабінету професора, як і сам кабінет. Мені було дуже страшно, адже я розуміла, що не зможу впоратись самотужки, тому одразу розказала усе своїм друзям. І ми разом знайшли рішення, як вирішити цю ситуацію.

На другому курсі ми створили таємну групу «E.S.F». Це більш офіційна назва, або, як зараз кажуть, пафосна. Ми зазвичай себе називали «Вісьмірка».

Мої очі розширилися. Щось в середині затремтіло. Я відчула гордість за неї. Якби я знала, що вона проходила...

Логічно, що нас тоді було лише восьмеро. Якщо коротко, то протягом трьох років ми збирали компромати на впливових людей, які замішані в цій справі, та поширювали її різними методами. Так ми виводили їх з «гри». Чим менше людей, тим менший шанс виготовити речовину.

Та одного разу нам ледь вдалося вийти сухими з води. Вже потім ми зрозуміли, що, напевно, добралися до того, хто був головним замовником цієї речовини. Скоріше за все, це була дуже впливова людина.

Ми так і не дізналися засновника, але вийшли на його партнерів. Так він напевно і зрозумів, що усі невдачі були не просто так. Йому не сподобалося, що хтось стоїть у нього на заваді.

Наша гордість і амбіції завадили нам успішно завершити задумане. Ми були дуже молоді та самовпевнені, через що і зробили ті декілька помилок і були на грані розкриття.

Як і ми, наші рідні опинилися під загрозою.

В останню нашу зустріч ми пообіцяли одне одному, що через двадцять років ми об’єднаємося знову, та завершимо почате.

Та недавно я дізналася, що декілька моїх товаришів почали переслідувати. Він не припиняв нас шукати. Три дні тому я дізналася, що загинули двоє.

Тому ми змушені змінювати наші плани. Є імовірність, що це не єдина смерть.

На цей раз замість нас будуть наші діти, підготовлені та не самотні. Ти і твій брат будете замість мене.

Що?!

Я декілька моргнула перечитуючи усе в другий раз.

— Не можу в це повірити....

В мене дуже мало часу, аби допомогти вам не розказуючи усе. І ви не дуже в захваті від цього. Мої вередливі діточки.

Я сумно усміхнулася. Дійсно, ми таке витворяли коли не хотіли вчити “зайве”.

Так сталося, що мене завжди оточували ті, хто намагався дізнатися про мою таємницю. Тому я не зможу як слід вас підготувати.

Але, якщо ти читаєш цей лист, то тепер ви з братом у ще більшій небезпеці. Ці люди не зупиняться ні перед чим і я дуже за вас хвилююсь.

Навіть зараз я не можу тобі розповісти усі деталі, замість мене це зроблять мої давні друзі. Або ж ті, хто від них залишаться. Це захистить вас, адже взнати всю правду зараз може бути для вас небезпечно в більшій мірі, ніж не знати. Єдине, що я можу тобі сказати, це що робити.

На теперішній час ти повинна знати тільки головне:

1. Ти - Смарагд, Крістіан - Рубін. Це ті каміння, що на ваших перстнях; вони означають, що ви "новий початок та продовження старого". Тепер ви одні з "Вісьмірки". Бережіть ці перстні та ніколи не знімайте. Це важливо!

2. Не довіряй Андерсонам, вони не друзі нашій сім'ї, а тим паче тобі з братом! Андерсони не повинні дізнатися куди ви поїхали, вони намагатимуться зупинити вас. Ці люди дізналися про моє минуле та незабаром дізнаються про вашу місію.

По скронях ледве відчутно скотилася крапелька поту. Руки спітніли, а серце забилося сильніше.

Ми з братом в оселі ворогів.

3. Довіряй лише Філіпу. Він надійний.

4. А тепер будь дуже уважною! Ти повинна зв’язатися з моїм нотаріусом Ніко за номером ***. Скажи йому, що тобі потрібні документи; він вже знає, що потрібно робити далі. Ви повинні негайно зібрати все необхідне і тікати.

Але як... Усе залишити...

І я знаю, про що ти думаєш. Не турбуйся про речі. Так вони тримають в собі спогади, але не життя. Не помітно втекти вам допоможе Філіп. Він теж знає, що потрібно робити.

Їдьте з братом на мою батьківщину, там вступайте в той самий університет, в якому я навчалася. Я попіклувалася про те, щоб на початку у вас там все було.

— Клівленд,— промовила я в голос.

Там раніше мама жила. Я думала, що колись туди поїду, але не думала, що ось так...

Я ковтнула до болі важко.