Розділ 3. Офіційні новини та каблучки на весь розворот

Наступного ранку після нашої заручин, щойно місто огорнуло світло передноворічних вогнів, мій телефон розривався від сповіщень. Що вже казати про ранок, якщо ще вчора ввечері, одразу після того, як я відповіла заповітне «так», я не витримала і надіслала Мішель у месенджер коротке, але вибухове фото своєї руки з новенькою діамантовою каблучкою та підписом: «Аллсон мене зловив».

Звісно ж, подруга прочитала це миттєво. Телефон почав вібрувати від дзвінків ще опівночі, але ми були надто зайняті один одним, щоб відповідати на дзвінки. Зате вже зранку, коли ми нарешті зустрілися за чашкою кави, Мішель перейшла у справжній наступ:

— Як це відбулося?! Коли весілля?! Покажи ще раз каблучку ! Все-таки Ной  Аллсон, а я відчувала це з самого початку!!— ледь не ковтаючи слова від захвату, тараторила вона на весь затишний зал. — Ти взагалі розумієш, що твориш?! Боже мій, подруго, я вимагаю парадний маніфест! І запам'ятовуй мої слова: я буду твоєю головною дружкою на весіллі і вже автоматично записалася в майбутні хрещені ваших майбутніх дітей. Якщо ти спробуєш запросити когось іншого чи позбавити мене цього священного обов'язку — я ображуся назавжди, і в тебе більше не буде подруги!

Я сміялася так голосно, що на нас оберталися люди за сусідніми столиками, розмахуючи перед її носом своєю новенькою каблучкою. Мішель із благоговінням розглядала камінь, витираючи удавані сльози розчулення і вже на ходу плануючи, у яких кольорах ми оформлятимемо залу.

Але справжній фурор чекав на нас попереду.

Після новорічних свят ми вперше зайшли до офісу бізнес-центру разом. Зазвичай Ной приїжджав пізніше або заходив через підземний паркінг, щоб уникати зайвих пліток, але цього разу ми перетнули центральний хол плече до плеча. Ба більше — на очах у дівчат з ресепшена і кількох менеджерів моєї ланки його пальці впевнено переплелися з моїми.

Ефект розірваної бомби був миттєвим. У просторому холі на секунду запала така абсолютна тиша, що здавалося, ніби чутно, як падають сніжинки за склом. Хтось усередині колективу й так давно все підозрював або здогадувався за нашими надто тривалими нарадами й закритими дверима кабінету, тож зараз вони просто кивнули зітхнувши: «Ну нарешті». Хтось відверто здивувався, звівши брови на лоба. А от окремі дівчата з маркетингу й фінансового відділу подивилися на мене таким вовчим, повним отруйної заздрості поглядом, ніби я щойно власноруч викрала в них головний приз сезону.

Ной на їхні погляди навіть не звернув уваги — його обличчя залишалося спокійним і непохитним, а легка задоволена усмішка в кутиках губ чітко давала зрозуміти кожному: Вероніка Коваль тепер поза будь-якою конкуренцією.

Звісно, новина розлетілася компанією швидше, ніж будь-які квартальні звіти. Але ще більшим потрясінням для світських хронік міста стало те, що відбулося за декілька місяців.

Ми вирішили не затягувати, і розкішне весілля зіграли вже на початку липня. Церемонія проходила в елітній заміській віллі серед того самого хвойного лісу, де колись починалася наша історія. Це була подія масштабу року: глянцеві журнали рясніли заголовками про «одруження головного холостяка бізнес-імперії Аллсона», папараці намагалися зловити хоча б кадр нашого першого танцю через огорожу, а світські хроніки обговорювали кожен детально продуманий елемент декору. Новини випускали цілі репортажі про наше весілля, обговорюючи кожну деталь.

Ной був неперевершеним у своєму класичному чорному смокінгу, а я почувалася так, ніби я героїня романів і опинилася всередині найкращої мелодрами світу. Мішель виконала свою обіцянку на всі сто відсотків, контролюючи кожен мій рух із букетом у руках і ледь не плачучи від щастя біля вівтаря.

Коли ми стояли під аркою з живих білих троянд, а Ной надівав мені на палець обручку, навколо нас спалахували сотні камер. Але в той момент для мене не існувало ні преси, ні чужих поглядів, ні заздрісних пліток. Існували лише його очі, сповнені абсолютної відданості й любові очі, і тихий, впевнений голос у самісінькому серці: тепер ми справді одне ціле.