Розділ 10 По той бік твоїх дверей

Понеділок у корпорації Allison Global розпочався звичного хаосу, але мій власний світ звузився до однієї точки — кабінету нового керівника департаменту ризиків. Я викликав її до себе за розкладом, тримаючи обличчя під звичною маскою крижаної байдужості. «Тримай дистанцію, Аллсон. Ви на роботі», — нагадував я собі. Але щойно важкі двері кабінету зачинилися, від моєї «стриманості» не залишилося й сліду.

Коли я притиснув її до стіни, допитуючись про п'ятничний вечір і натякаючи на те, що знаю про кожний її рух, у її очах спалахнув той самий знайомий виклик. Вона злиться. Кусає губи. Намагається грати в недосяжність. Але я бачив головне: вона повністю моя.

Наказ про позаплановий аудит проєктів Марка став ідеальним гачком. Я хотів бачити, як вона розправиться з цим вискочкою. Коли ж вона зухвало провела пальцем по лацкану мого піджака, вимагаючи «робочих питань», я ледь стримався, щоб не зірвати з неї цей діловий костюм прямо на столі. Наш поцілунок серед білого дня в генеральському кабінеті був лише передчуттям справжньої бурі.

Весь день тягнувся нестерпно довго. Засідання, підписи, перевірки — усе це фоном отруювало мозок, поки думки линули до однієї-єдиної мети. До біса правила. Я більше не збирався чекати, грати в довгі корпоративні ігри чи дивитися на неї через скляну перегородку.

Пора перейти на новий рівень.

Коли годинник показав пізній вечір, я вже знав її адресу. Знайти її в особовій справі для людини мого рівня доступу було справою трьох секунд. Що вона скаже? Чи закриє двері перед носом?Мені було байдуже. Я знав одне: я не буду ночувати наодинці після всього, що сталося.

Я піднявся на поверх її будинку без попередження. Рука сама лягла на дзвінок, але я просто постукав — різко, наполегливо, вибиваючи її з безпечного світу. Коли двері відчинилися, і вона постала переді мною в легкому домашньому одязі, здивована й розгублена, усередині мене остаточно обірвалося. Боже, як же вона неймовірна ось так — без своєї офіційної броні.

— Містере Аллсон?.. — видихнула вона, намагаючись зберегти хоч якісь залишки оборони. — Адресу ви знали, але звідки, до біса, ви дізналися номер моєї квартири?

«Усе, що стосується тебе, Вероніко, тепер під моїм контролем», — промайнуло в голові. Замість слів я просто переступив поріг, відтісняючи її вглиб передпокою, і зачинив двері за собою, відрізаючи нас від зовнішнього світу. Запах її парфумів у затишній квартирі діяв сильніше за будь-який алкоголь, розриваючи залишки мого самоконтролю.

— У хорошого керівника завжди є доступ до особових справ співробітників, Вероніко, — мій голос звучав низько, хрипко в тиші помешкання. — Особливо коли цей керівник не збирається ночувати наодинці після такого дня.

Вона спробувала обуритися нагадуваннями про особистий простір і межі, але я вже не слухав. Я знищив усі межі ще тоді, на співбесіді, коли вона вперше подивилася на мене без страху. Мої пальці торкнулися її підборіддя, змушуючи підняти погляд, і я накрив її губи жадібним, нестримним поцілунком.

У цьому поцілунку не було ані краплі колишньої холоднокрови. Це був чистий голод, накопичений за тижні прихованої напруги, сварок, тривоги й шаленого потягу. Ти хотіла війни, Вероніко? Ти її отримала.

Вона не відштовхнула — навпаки, її руки вчепилися в мої плечі, відповідаючи на натиск із такою ж дикою енергією. Усередині мене все палало. Більше ніяких масок. Підхопивши її на руки, я відчув, як вона обвиває моє тіло ногами. Ми перемістилися до спальні, де падіння на ліжко стало єдиним логічним продовженням нашої війни й нашого порятунку водночас.

Тканина одягу зникла за секунди. Її гаряча шкіра під моїми пальцями, дикий ритм дихання, зірвані з губ стогони й переплетені пальці — усе це перетворилося на суцільний вибух. Коли я ввійшов у неї, повільно й глибоко, наповнюючи кожну клітину свого єства її теплом, світ навколо перестав існувати.

У цю хвилину я чітко, без жодних заперечень і масок, зізнався самому собі: я закохався. Безповоротно, сліпо й шалено в цю нестерпну дівчину, яка перевернула моє життя догори дригом. Вона буде тільки моєю — і жодні корпоративні правила, посади чи перешкоди у цьому світі більше не мають жодного значення.