Нлава 5.2

– Алекс, що з тобою? – Майкл відставив келих, нахмурився.

З самого початку пікніка дружина була сумна і задумлива, а зараз зовсім змарніла – ходить по піску, її сукня тріпотить на вітру, а вона ні на секунду не присяде.

Його сильна Алекс іноді ставала на диво беззахисною – особливо коли траплялося щось страшне. Але зараз все наче добре – справи в її концерні на висоті, брат взяв на себе більшу частину турбот, книга ось-ось з'явиться в магазинах, попереду – конференції та благодійні бали, діти напрочуд слухняні, навіть невгамовна Джоан давно нікуди не тікала і не потрапляла в історії – або ж просто добре приховувала всі свої пригоди, щоб не засмучувати матір.

То що ж відбувається?..

– У мене погане передчуття. – Алекс нервово клацнула пальцями. – Серце мустангом скаче – немов мені адреналіну вкололи. Нічого не розумію... На порожньому місці так розхвилювалася... Вибач, милий, ти хотів добре провести час, а я все зіпсувала.

Вона все ж сіла поруч з Майклом на плед, притиснувши коліна до грудей і обійнявши їх. Губи стиснуті, брови зведені. Пронизливі крики чайок над блакитним океаном здавалися Трентону занадто гучними, дратівливими. Він не любив, коли Алекс нервує – тому що заспокоїти її в цьому стані складно, та й вона нічого не чує з того, що їй кажуть. Закривається у своїй мушлі, ніби боїться чогось. Нещодавно до них приїжджав дипломат з Китаю, так ось він дивно чітко описав його дружину – він назвав її сильною жінкою, але потім пояснив, що в цьому немає нічого гарного, адже сильні бувають беззахисніші за слабких. На його батьківщині начебто кажуть про таких – під час урагану очерет гнеться і шарудить, а сосна ламається і вмирає назавжди. Китайці знають, що кажуть. І не раз Алекс була на межі.

– Може, тоді нам краще піти додому? – тихо запитав Майкл.

Якби його Алекс відповідала тільки за себе, вона б не переживала ні про що. Але вона відповідає за дівчат – і занадто хвилюється про них. Вранці Джоан була різкою з матір'ю, помчала кудись, не поснідавши, і Майкл вирішив, що саме тому Алекс засмучена. А Джульєтт не розлучається і на хвилину з Річардом, і їх дивні стосунки викликають занепокоєння – він дивиться на дочку Майкла не як брат.

Діти виросли. І з цим важко змиритися. Звичайно, Річард – не кровний брат Джульєтт, але все ж… Батько хворіє, і такі новини навряд чи його порадують. Діти росли як родичі… і все це… неправильно.

– Потрібно знайти Джоан і поговорити з нею – далі так продовжуватися не може, дівчинка стає некерованою, – промовила Джоан, не відриваючи погляду від небокраю, де темна синь океану зливалася з блакиттю.

– Дівчинка стає точною копією своєї матері, – посміхнувся Майкл, беручись складати продукти. Заткнув пляшку з вином пробкою і на мить завмер, немов щось згадав. Тонкі зморшки прорізали його засмагле чоло.

Алекс лише криво посміхнулася, подумавши, що її чоловік правий. Але як жахливо виглядає поведінка дочки. Невже і вона сама все життя тільки те й робила, що зводила з розуму близьких своїм моторошним характером?

– І як у тебе вистачає терпіння жити зі мною? – з усмішкою запитала Алекс, встаючи з пледа, щоб Майкл міг його скласти.

– Я кохаю тебе, Алекс, – цілком серйозно відповів він. – І я готовий терпіти невеликі незручності заради того, щоб ти була поруч. Довгими роками турботи про тебе я заслужив право на тебе. Пам'ятай про це.

Вона лише розгублено всміхнулася, знову перевівши погляд на океан – скільки років минуло, а її Майкл такий самий романтик. 

Додому вони йшли в повній тиші – Алекс, прикусивши губу, дивилася вбік, намагаючись утриматися від істерики, яка повільно, але впевнено накочувалася на неї штормовою хвилею.

Алекс відчувала – щось сталося. Щось страшне.

Материнське серце відчувало біду.