Глава 5.1

Глава 5

Коли на неї нападала апатія або туга, Джоан безцільно їздила по пустелі Мохаве, не боячись неприємностей, або ж по каліфорнійському узбережжю на своєму яскраво-червоному мазератті з відкритим верхом.

Мало хто знав про ці її заїзди – хіба що Джульєтт намагалася відмовити сестру від подібних авантюр, нагадуючи про браконьєрів, які тиняються по пустелі, або про небезпечні повороти на серпантині, що стали для багатьох любителів поганяти дорогою смерті. За Малібу траса ніколи не була особливо зручною, і останнім часом там почастішали аварії.

Пара машин якихось лихих водіїв, які вважали себе автогонщиками, навіть вилетіли в океан, і врятувати, звичайно, нікого не вдалося. Джоан завжди обіцяла сестрі не лихачити і стежити за дорогою. Джульєтт ніколи не вірила – і правильно робила, тому що їздити спокійно Джоан не вміла.

Особливо в поганому настрої.

А зараз настрій у неї був і зовсім огидним. Метт Райан повівся як підступний козел, який навіть не зміг відрізнити її від сестри – незважаючи на те, що вони були близнючками, їхні характери дуже сильно відрізнялися, і близькі рідко плутали дівчат. Тільки якщо самі вони цього хотіли... І нехай з Меттом вони зіграли злий жарт, все одно він повинен був відчути, що поруч з ним інша сестра! Якби і справді кохав Джоан – відчув би!

Коли Метт зрозумів свою помилку, – то не надто і засмутився... а Джульєтт... ось від кого завгодно Джоан могла очікувати підлість, але не від сестри! І коли та намагалася розповісти правду, Джоан просто втекла, не бажаючи нічого слухати. Джульєтт вдалося втекти від ґвалтівника за допомогою їхнього брата Річарда, який випадково опинився в місті?.. Нісенітниця! Все це виглядає просто однією великою підставою. А Річард завжди ходить за Джульєттою, він підтвердить все, про що вона попросить. Якби вони не росли як брат з сестрою, якби обставини склалися інакше... Джоан посміхнулася. На мить їй навіть стало шкода цих двох. Всі знали, що Річард – прийомний син. І здається, він давно закоханий в Джульєтт.

Незважаючи ні на що, Джоан злилася на сестру, хоч і розуміла, що сама спровокувала сварку, – але ж Джульєтт завжди погоджувалася з нею, завжди підтримувала! Що могло статися зараз, з цим придурком Меттом? Думки про те, що просто дістала сестру причіпками, навіть не спадали Джоан на думку, здавалося зараз – весь світ їй винен, а вона несправедливо ображена життям і найближчими людьми.

І вона продовжувала гнати по серпантину, похмуро дивлячись на океан, що проносився зліва. На особливо крутому повороті Джоан звернула увагу на чорний кадилак, який їхав за нею від останньої заправки. Було чимало перехресть, але цей автомобіль якось підозріло довго тримався за нею на шанобливій відстані, не обганяючи і не відстаючи.

Подумавши про злочинців, Джоан злегка занервувала – дочка впливових батьків, вона була ласим шматочком для викрадачів. На найближчій розвилці вона звернула праворуч – у бік траси, що вела до Мохаве. Кинула швидкий погляд в дзеркало заднього виду – кадилак теж повернув. Обличчя водія розгледіти не вийшло, але перелякана Джоан трохи знизила швидкість, щоб хоча б розгледіти номери. Мружачись до болю в очах, вона вдивлялася в цифри, ледь не втративши керування – наскочивши колесом на якийсь камінь, ледь встигла вивернути кермо. Але встигла.

Поспішно діставши блокнот з ручкою, вона накидала номери на листочку і засунула його в поличку на панелі, де зберігала дорожні карти і всілякі дрібниці – від ключів до записок. Грюкнула кришкою і роздратовано озирнулася – кадилак ніби прискорився, вона навіть змогла розгледіти, що за кермом якийсь бородатий стариган у широкополому капелюсі. Що йому від неї потрібно?

Джоан натиснула на педаль газу, вирішивши подивитися, чи збільшить швидкість її дивний переслідувач. Машину ледь не викинуло на узбіччя, але Джоан змогла впоратися з керуванням – участь у вуличних перегонах виявилася корисною навичкою. Кадилак не відставав.

Вилаявшись, Джоан спробувала вичавити все можливе зі свого автомобіля, щоб якомога швидше дістатися до найближчої заправки або якоїсь забігайлівки – наскільки вона пам'ятала, тут було якесь невелике містечко... Але поки що зробила єдине, що могло їй допомогти – набрала на радіотелефоні, який був в машині, домашній номер. Почувши автовідповідач, засмучено вдарила трубкою по керму, але потім поспішно передзвонила на робочий номер матері – обід вже закінчився, і напевно Алекс, як завжди, нудьгує у своєму офісі.

– Мамочко, візьми ж трубку! – благала Джоан, слухаючи довгі гудки. – Прошу тебе, візьми трубку!

Але, як на зло, навіть секретар кудись відлучився і трубку на тому кінці ніхто не брав.

Страх накрив Джоан задушливою хвилею спеки, їй стало важко дихати, немов хтось схопив її за горло. Почувши гучний стукіт під капотом, Джоан з жахом зрозуміла, що у неї проблеми з мотором. Автомобіль заревів, немов поранений бізон, щось гучно загриміло, і дівчина ледь не вилетіла з сидіння – врятував тільки ремінь і різко розкрита подушка безпеки. Зарившись в подушку, Джоан гарячково намагалася вивільнитися, але ледь їй це вдалося, і вона кулею вилетіла з машини, як на пісок впала тінь.

Виявилося, кадилак наздогнав її, і божевільний водій стоїть поруч з її мазератті, моторошно посміхаючись в свою бороду.

– Вибач за тимчасові незручності, дорогенька, але якщо ти не хочеш проблем зі здоров'ям, тобі доведеться проїхатися зі мною, – пролунав його хрипкий прокурений голос.