16. Дефект броні

Понеділок почався з того, що Олена Світанська вирішила: субота була «системною помилкою». Випадковим збоєм, спричиненим втомою та надмірною вологістю повітря в парку.
До бібліотеки вона прийшла на десять хвилин раніше. На ній був сірий закритий піджак, волосся затягнуте в такий тугий вузол, що, здавалося, навіть усміхнутися фізично неможливо. Вона розклала перед собою папери, наче вибудовувала барикаду.
Андрій з’явився рівно о 9:00. Він виглядав підозріло бадьорим.
— Доброго ранку, Наставнице. Як ваші показники після «охолодження»? — він сів навпроти, і Олена миттєво відчула той самий запах деревних ноток і кави.
Її рука ледь помітно здригнулася, зачепивши ручку.
— Показники в межах норми, — сухо відрізала вона, не піднімаючи очей. — Починаємо. З огляду на суботній інцидент, я вводжу доповнення до регламенту: Пункт 6. Фізична та сенсорна ізоляція. Жодних дотиків, жодних обговорень запахів, відчуттів чи будь-яких інших суб'єктивних чинників.
Андрій сперся підборіддям на руку, уважно спостерігаючи за нею.
— Ого. Пункт 6. Ти виглядаєш так, ніби готуєшся до польоту в космос, а не до написання проекту.
— Це необхідний захід для збереження об’єктивності, — вона нарешті подивилася на нього. Її погляд був крижаним, але Андрій помітив, що вона занадто часто поправляє окуляри, які й так сиділи ідеально. — Твоя Теза на сьогодні?
— Теза: Наша модель потребує «Ефекту присутності», — промовив він, дістаючи з сумки паперовий стаканчик із кавою. — І кави.
Олена напружилася.
— Кава в бібліотеці заборонена. І це порушення Пункту 6. Забери її.
— Це не просто кава, — він підсунув стаканчик ближче до її «барикади». — Це інструмент перевірки. Ти щойно ввела заборону на запахи. Але цей аромат — частина нашої реальності. Якщо ти не можеш зосередитися через запах лате з корицею, значить, твій Пункт 6 — недійсний. Він не захищає систему, він лише підкреслює її слабкість.
Олена відчула, як аромат кориці лоскоче ніздрі, миттєво повертаючи її в той вечір у парку. Її мозок почав відчайдушно шукати логічну відповідь, але перед очима стояв образ його руки, що витирає її сльозу.
— Контртеза... — почала вона, але голос несподівано зрадницьки сів. Вона прокашлялася. — Контртеза: Кориця — це агресивний ароматизатор. Вона заважає когнітивним процесам. Це не слабкість системи, це зовнішній шум.
— Тоді чому ти не можеш просто ігнорувати цей «шум»? — він усміхнувся, і в цій усмішці не було насмішки, лише тепле знання. — Спробуй, Олено. Прочитай першу сторінку звіту, не звертаючи уваги на каву. Якщо вийде — я заберу її і визнаю Пункт 6 геніальним.
Вона кивнула. Це був виклик. Олена опустила очі в текст.
«Динаміка соціальних груп у закритих системах...»
Кориця.
«...базується на принципі мінімізації ризиків...»
Тепла кава.
«...ризики включають...»
Вона зрозуміла, що читає те саме речення вчетверте. Літери розпливалися, поступаючись місцем відчуттю його присутності. Андрій сидів мовчки, не провокуючи її, але сама його тиша була гучнішою за будь-яку тезу.
— Я не можу працювати, коли ти так на мене дивишся! — раптом вигукнула вона, і кілька студентів за сусідніми столами обернулися.
Олена миттєво почервоніла. Вона — зразок витримки — щойно порушила тишу в бібліотеці.
— Як «так»? — невинно запитав Андрій.
— Так, ніби... ніби ти знаєш, про що я думаю! — вона різко закрила блокнот. — Мінус один бал за саботаж робочого процесу. Консультацію завершено.
Вона почала гарячково згрібати папери в сумку.
— Олено, — він покликав її тихо, без жартів.
Вона зупинилася, але не обернулася.
— Ти можеш написати ще хоч десять пунктів регламенту. Можеш застебнутися на всі ґудзики світу. Але ти не можеш відмінити те, що сталося в суботу. Ти відчула тепло. І тепер тобі холодно без нього. Це і є твій «дефект броні».
Олена нічого не відповіла. Вона майже вибігла з бібліотеки, серце калатало десь у горлі. Вона ненавиділа його за цю проникливість. І ще більше ненавиділа себе за те, що він мав рацію.
Прийшовши до квартири, вона кинула сумку на ліжко і побачила маленького робота Е-нуля. Він мигнув вогником і почав виводити на папері новий рядок. Олена підійшла ближче, затамувавши подих.
«Логіка — це спосіб маскування страху. Сміливість — це дозволити системі вийти з ладу».
Олена опустилася на стілець і закрила обличчя руками. Її бездоганна формула кохання, яку вона намагалася прорахувати, тріщала по швах, пропускаючи всередину щось набагато складніше за цифри.
❤️ Ставте лайк, якщо вболіваєте за Андрія!
✍️ Пишіть свою думку:Чи наважиться Олена прийняти свій «дефект», чи вигадає ще більш жорстке правило?
🔔 Підписуйтесь, щоб побачити, як ідеальна система остаточно вийде з ладу!