13. Теза: "Цінність сумніву"

Бібліотека, 9:00 ранку. У "Зоні публічного доступу" завжди було гамірно, але сьогодні Олена та Андрій сиділи за єдиним вільним столом, між ними була відчутна напруга, яка ефективно відганяла будь-яких сусідів.
Олена була одягнена у свій "бойовий" костюм: ідеально випрасувана сорочка, зібране волосся, і настільки холодне обличчя, що, здавалося, вона могла б заморозити келих із водою. Перед нею лежав її блокнот, на першій сторінці якого було виведено: "Регламент: ТЕЗА - КОНТРТЕЗА. ЕМОЦІЙНИЙ НУЛЬ."
Андрій прийшов точно вчасно. Він сидів навпроти, спокійний, але з небезпечним блиском в очах. Він не намагався посміхатися чи фліртувати. Це була гра на інтелект, і він прийняв її правила.
— Починаймо, — сухо сказала Олена. — Згідно з нашим планом, ми маємо провести аналіз чутливості нашої моделі до зовнішніх факторів. Ваша теза, пане консультанте.
Андрій поклав перед собою аркуш, на якому була написана лише одна велика фраза:
— Теза: Наша модель буде надійною лише в тому випадку, якщо ми інтегруємо в неї сумнів.
Олена насупилася.
— Контртеза: Сумнів — це не математична, а філософська категорія. Він не може бути інтегрований у структурну оптимізацію. Це порушення регламенту.
— Обґрунтування, — Андрій відразу перейшов до її улюбленої частини. — Ми моделюємо соціальну динаміку. Люди не діють на основі чистої логіки. Люди сумніваються. Вони сумніваються у політиках, у фінансових ризиках, у собі. Чим вища ймовірність Сумніву в системі, тим вища Непередбачуваність.
Він нахилився трохи ближче, попри її "Емоційний Нуль".
— Якщо ми ігноруємо Сумнів, ми ігноруємо ключову змінну. Ми не можемо отримати ідеальний результат, ігноруючи реальність.
Олена відвернулася, ніби його слова були фізично нестерпними. Вона почала писати у своєму блокноті.
— Логічне обґрунтування прийнято, — сказала вона, хоча її голос був напруженим. — Але інтеграція неможлива.
— Контртеза до Контртези: Інтеграція можлива через імовірнісний аналіз. Ми створюємо коефіцієнт Сумніву (k_S). Він дорівнює 1 для максимальної логіки (наприклад, банківський переказ) і 0 для максимальної непередбачуваності (наприклад, поведінка закоханої людини). Твоя ідеальна система, Олено, працює з k_S=1. Моя теорія вимагає, щоб ми працювали з k_S, який прагне до 0.5.
Він вивів на своєму аркуші формулу, використовуючи позначення, які вони обоє розуміли:
P_{реал} = P_{логік} - (k_S \times P_{ем}) 
Олена дивилася на формулу. Це була провокація. Він пропонував математично врахувати емоції (P_{ем} - імовірність емоційного впливу).
— Це персоналізація наукової роботи! — гнівно сказала вона. — Я не буду грати в психологію!
— Теза: Якщо ти відхиляєш цю формулу, ти відхиляєш наукову спроможність моєї Теорії Непередбачуваності. Ти не можеш подати проект на Стипендію Адамса, якщо ти відкидаєш його ключові положення, — Андрій сидів, склавши руки. Він знав, що вона не може поступитися.
Олена закусила губу. Її наукова чесність була її головним принципом. Вона не могла саботувати проект заради помсти.
— Добре, — врешті-решт вона сказала, і це прозвучало як поразка. — Ми інтегруємо коефіцієнт k_S. Але твоє наступне завдання — надати об'єктивні критерії для його розрахунку.
— Ідея прийнята, — Андрій ледь стримав тріумф. Він змусив її внести емоцію у свою формулу.
Вони працювали ще годину, перекидаючись "тезами" та "контртезами". Кожна його теза була на межі Регламенту, змушуючи її інтелектуально напружуватися.
Коли час закінчився, Олена швидко зібрала свої речі.
— Час вийшов. Спілкування припинено, — її голос знову був холодним.
Андрій підвівся.
— Зачекай, наставнице, неробоча теза.
Олена зупинилася. Це було порушення регламенту. Але він говорив серйозно.
— Теза: Ти забула свій томик поезії.
Він підсунув їй той самий, пошарпаний томик, який завжди був біля її ноутбука.
Олена подивилася на нього. Вона знала, що він робить. Він знову натискав на її емоційну змінну.
— Контртеза: Дякую. Це просто особиста річ.
— Обґрунтування: Це не просто особиста річ, — сказав Андрій, його голос був тихим, але рішучим. — Це джерело твого коефіцієнта сумніву. Без віршів твого батька, ти ризикуєш стати k_S = 1. І тоді наша модель, яка моделює життя, завалиться.
Олена стояла над ним, її обличчя було напружене. Вона знала, що він прав. Читання цих віршів вранці було її єдиною неконтрольованою звичкою, її примусовим нагадуванням про те, що світ не є лише цифрами.
Вона мусила заперечити йому, інакше він виграє.
— Контртеза до неробочої тези: Ти робиш помилку. Я не потребую жодних "емоційних обґрунтувань" для роботи. Я просто виконую регламент. І зараз ти порушуєш його.
Вона забрала книжку, її пальці ледь торкнулися його руки.
— Мінус один бал за неробочий коментар. Іди, Андрію.
Та він залишився сидіти. Він програв бал, але виграв усвідомлення. Вона прийняла його логіку про k_S, і вона забрала книжку, визнавши, що вона їй потрібна.
Він підвівся, готовий піти. І тут побачив, що на столі залишився відкритий її блокнот. На сторінці, поруч із формулою P_{реал}, Олена вивела:
Нова теза для обговорення: Чи може потреба у відплаті бути інтегрована як позитивний фактор у нашу модель соціальної динаміки?
Андрій відчув хвилю захоплення. Вона не просто мстилася. Вона перетворила свою помсту на науковий експеримент. Вона не могла його відпустити, поки не доведе, що її логіка сильніша за його маніпуляції.
Він посміхнувся. Її план відплати лише поглиблював їхню співпрацю.
Підтримайте історію про академічні інтриги!
* ❤️ Ставте лайк та 📚 додайте книгу у свою бібліотеку!
* ✍️ Пишіть коментарі: Які небезпеки несе в собі ідея Олени про "помсту як фактор"?
* 🔔 Підписуйтесь на автора, щоб не пропустити наступну главу!