11. Анулювання всіх змінних

Тиша в залі була нестерпною. Декан, професори, студенти — усі дивилися на трьох людей у центрі. Але Андрій бачив лише Олену.
Її обличчя, щойно осяяне спонтанним сміхом, стало кам'яним. Контроль повернувся, але він був гіркий, як отрута. Вона дивилася на Андрія і в її погляді не було гніву — лише академічне розчарування. Ніби він був її ідеальним, бездоганним рівнянням, в якому вона щойно виявила фатальну помилку.
— Олено, це не так... — почав Андрій.
— Це саме так, Андрію, — її голос був тихим, але різав, як хірургічний скальпель. — Ти прийшов до мене, щоб уникнути виключення. Ти намагався отримати від мене рекомендацію, маніпулюючи моїми фінансовими труднощами та емоційними прив'язаностями. Ти перетворив мою потребу у виживанні на гру.
Вона різко повернулася до Діми, який тріумфально посміхався.
— Дякую, Дмитре. Ти надав мені критично важливі дані, які я пропустила в первинному аналізі.
Вона знову повернулася до Андрія.
— Ти змусив мене порушити правило перше (несанкціонований перформанс) і правило третє (особисті зв'язки), і ти щойно порушив правило п'яте (жодних ресурсів), бо вся твоя допомога була частиною цього обману.
Декан Ковальчук нарешті оговтався.
— Що тут відбувається, Світанська?
Олена підійшла до декана. Вона була спокійна, але в ній відчувалася загроза.
— Анатолію Сергійовичу, я офіційно повідомляю: моя наставницька місія завершена. Я не можу надати рекомендацію особі, чия моральна етика є настільки нестабільною. Це є неконтрольована змінна, яка загрожує успіху всього нашого проекту.
Андрій відчув, як земля йде з-під ніг. Вона не просто відмовила. Вона знищила його, використовуючи його ж термінологію.
— Але, Олено! Ти не можеш! Наш проект... він ідеальний!
— Ні, Андрію, — вона похитала головою. — Усі твої блискучі ідеї, подані через обман, втрачають цінність і довіру. Наш проект анульовано. Анульовано.
Вона вийняла зі своєї сумочки телефон і відправила Дімі повідомлення.
— Дмитре, ти щойно довів, що порядок (хоч і підступний) сильніший за хаос. Вітаю.
Діма, здивований її холодною реакцією, на мить втратив свою перевагу.
Олена знову звернулася до Андрія, але він тепер був для неї порожнім місцем.
— Угода анульована. 

 Завтра вранці я очікую тебе в кабінеті декана о 7:00 для остаточного завершення наставництва. Я надам Анатолію Сергійовичу повний звіт про твою невідповідність.
Вона пішла, її спина була абсолютно прямою. Зала швидко наповнилася шепотом. Діма підійшов до Андрія і, не стримуючи тріумфу, поплескав його по плечу.
— Формула перемоги, Андрію: ніколи не недооцінюй заздрість і порядність.
Андрій не звернув на нього уваги. Він дивився на місце, де щойно стояла Олена. Вона не виглядала засмученою. Вона виглядала... вдоволеною. Вона вкотре довела собі, що емоції — це слабкість, яку потрібно відкинути.
Андрій повернувся до гуртожитку. У нього була лише одна ніч. Він згадав, що його власна мотивація змістилася. Він більше не думав про мотоцикл чи стипендію. Він думав про її розчарування.
Він сів і набрав Олені повідомлення, яке містило лише одне слово. Він знав, що вона прочитає його, бо це була суть їхньої академічної співпраці.
Андрій: y=0
Це була найпростіша формула, яку вони обидва знали: y = 0 (функція дорівнює нулю). Його життя, його проект, його спроба — все анульовано.
Відповіді не було.
Наступного ранку Андрій прийшов до декана рівно о 7:00. Олена вже була там. Вона сиділа, тримаючи в руках теку з документами. Вона була його суддею, присяжним і катом.
— Анатолію Сергійовичу, — почала Олена, її голос був офіційним, — я підготувала звіт. Андрій блискучий у теорії, але його етична недбалість робить його непридатним для програми Адамса. Моя рекомендація: негативна.
Декан Ковальчук насупився. Він подивився на Андрія.
— Андрію, ти щось маєш сказати?
Андрій подивився на Олену. Його обличчя було спокійним. Він не збирався виправдовуватися за парі — це було правда.
— Олено, ти маєш рацію. Моя первинна мотивація була низькою і обманною. Я приношу вибачення не за те, що програв парі, а за те, що я зрадив твою довіру.
Олена сиділа нерухомо.
— Але, — продовжив Андрій, підійшовши до столу і поклавши перед деканом свої чернетки. Вони були ідеально відсортовані. — Але я навчився дисципліни. Я навчився структури. Ти навчила мене, як перетворювати хаос на дію. Я вважаю, що моя нова формула: (Геніальність + Дисципліна) - (Обман) має вищу цінність, ніж моя початкова мета. Я приймаю твоє рішення про виключення, якщо це єдина логічна відповідь.
Декан задумався. Він побачив чисті, акуратні документи — те, чого ніколи не бачив від Андрія раніше.
— Добре, — сказав декан, киваючи. — Я приймаю твій звіт, Олено. І я приймаю, Андрію, твою готовність до відповідальності.
Він подивився на Олену.
— Олено, ти кажеш, що проект анульовано. Але ці ідеї... ці формули... вони надто цінні для університету. Ми не можемо просто викинути це.
Декан взяв теку.
— Олено, ти продовжиш роботу над проектом. Але тепер самостійно. Ти маєш використати всі його ідеї, але подати їх як свої. І якщо тобі потрібна його академічна експертиза, ти можеш звертатися до нього як до позаштатного консультанта. Але ти не несеш за нього жодної відповідальності.
Андрій усміхнувся. Олена сиділа приголомшена. Вона була в пастці. Декан забрав у неї право на помсту і змусив її продовжувати співпрацю. Вона мала використати його геніальність, але не могла контролювати його.
— Але, Анатолію Сергійовичу... — протестувала Олена.
— Жодних "але", Світанська. Це мій указ. А тепер, Андрію, ти вільний. Я буду чекати рішення комісії.
Андрій вийшов. Олена сиділа, стискаючи губи. Вона втратила контроль. Її план відплати провалився.
Вона мусила працювати з ним далі, знаючи, що він зрадив її, і не маючи над ним жодної влади.
Підтримайте історію про академічні інтриги!
 ❤️ Ставте лайк та 📚 додайте книгу у свою бібліотеку!
✍️ Пишіть коментарі: Що тепер змусить Андрія продовжувати роботу: парі, яке він програв, чи любов, яку він знайшов?
🔔 Підписуйтесь на авторач щоб не пропустити наступну главу!