10. Спонтанність як публічний ризик

Вечірка з нагоди ювілею декана проходила у великому, старовинному залі, який зазвичай використовувався для урочистих і нудних академічних прийомів. Сьогодні він був наповнений ледь стримуваним студентським галасом, хоча й під пильним оком професорів.
Андрій увійшов, одягнений у чорну сорочку, яка вигідно підкреслювала його бунтарський вигляд. Він почувався некомфортно в цьому офіційному середовищі, але азарт парі та думка про Олену гнали його вперед.
Олена була там, і вона була... бездоганна. Вона стояла біля декана, її темно-синє плаття ідеально підкреслювало фігуру, а волосся було зібране у складну, але елегантну зачіску. Вона була втіленням академічної грації. Її обличчя, однак, було її звичним щитом: ввічлива, але відчужена посмішка.
Андрій підійшов до Діми, який стояв у кутку, тримаючи келих шампанського.
— Ти тут, — Діма усміхнувся, але його погляд був напруженим. — Я вже бачу твій фінал. Вона навіть не подивилася в твій бік. Як ти змусиш її порушити головне правило? Тобі потрібно її зламати, Андрію.
— Ні, я не зламаю її, — відповів Андрій, не відриваючи погляду від Олени. — Я змушу її забути про правила. Її головне правило — це контроль. І якщо вона втратить контроль у публічному місці, вона порушить усе.
— І як ти це зробиш? Своїми паперовими літаками?
— Насправді, це буде дещо... науковіше, — Андрій усміхнувся.
Він повільно пішов до Олени. Він обійшов кілька професорів, обмінявся кількома нудними фразами з колегами і нарешті опинився прямо перед Оленою.
— Добрий вечір, наставнице, — сказав він, роблячи реверанс.
Олена здивовано підняла брову.
— Андрію? Я не очікувала тебе тут побачити. Твоя присутність збільшує ризик непередбачуваності на 90%.
— Я знаю. Але я прийшов як твій офіційний партнер по Стипендіальній програмі Адамса, — він підвищив голос, щоб його чули декан та оточуючі. — І я прийшов, щоб представити нашу спільну ідею.
Декан насупився. Це було не за протоколом.
— Ви ще не готові до презентації, Андрію, — суворо сказав декан.
— Це помилка, Анатолію Сергійовичу. Наш проект — "Теорія Непередбачуваності" — готовий. І найкращий спосіб його представити — це демонстрація.
Олена бачила, що він влаштовує шоу, схопила його за рукав, її очі випромінювали небезпечні іскри.
— Не смій, Андрію! Це не за планом! Це загроза моїй репутації!
— Твоя репутація занадто передбачувана, Олено. І це її слабкість, — прошепотів він, і його рука лягла їй на талію, притискаючи до себе. — А тепер посміхнись.
Андрій підняв келих і привернув загальну увагу.
— Пані та панове! Я хочу продемонструвати вам єдину формулу, яка справді має значення в науці. Це формула спонтанності!
Він вказав на Олену.
— Моя наставниця, Олена, керується логікою. Вона знає, що її життя має бути ідеальним. Вона знає, що на цій вечірці вона має поводитися як взірець. Але я стверджую: коли людина потрапляє в неконтрольоване середовище, її справжня сутність виходить назовні!
Діма, в кутку, почав іти до них, готовий втрутитися.
— Ти з'їхав з глузду, Андрію! — процідила Олена крізь зуби, її щоки палали від гніву, але вона не могла відштовхнути його перед деканом.
— Олено, ти маєш довести свою гнучкість. Ти маєш показати, що твоя логіка може адаптуватися до хаосу, — він стиснув її руку. — Потанцюй зі мною.
— Що?!
— Потанцюй зі мною, наставнице. Не по протоколу. Не  вальс. Спонтанно. Це буде нашою публічною демонстрацією "Теорії Непередбачуваності". Якщо ти відмовишся, ти доведеш, що твоя система не працює у неконтрольованому середовищі. І ми втратимо стипендію.
Олена дивилася на нього. Стипендія. Це був її найважливіший актив. Вона не могла дозволити, щоб її академічна логіка програла.
— Ти — диявол, — прошипіла вона, але в її очах з’явився небезпечний вогник, який свідчив, що вона приймає виклик.
Андрій махнув рукою до ді-джея, і замість тихої класики зала вибухнула гучним, ритмічним, абсолютно недоречним фанком 80-х.
— Танцюй, Олено, — скомандував він.
Вона кинула своїм інтелектом виклик його тілу. Вона не знала, як танцювати так, але вона вміла копіювати. Вона почала рухатися, її рухи були трохи дерев’яними, але вона швидко адаптувалася.
Андрій був у своїй стихії. Він рухався вільно, пристрасно, і вів її за собою. Він бачив, як на обличчі Олени тане маска контролю. Сміх, глибокий, щирий сміх, який він чув вперше, вирвався з її грудей. Вона вже не була ідеальною студенткою. Вона була жінкою, що порушує власні правила.
Він кружляв її в центрі залу. Вони стали центром уваги. Декан виглядав шокованим, але не міг відірвати погляду.
Андрій притиснув її до себе.
— Ти порушила Правило 4: Жодного публічного хаосу!
— Ні, — задихаючись, відповіла вона. — Я виконала Правило оптимізації проекту! Це лише демонстрація!
— Ти обманюєш себе, — він подивився в її очі, які були розширені від адреналіну та сміху. — Ти живеш, Олено.
Він зупинився. Музика тривала. Вони стояли близько-близько. Він знову відчув запах її квіткового шампуню. Зараз. Це був ідеальний момент, щоб виграти парі.
Андрій нахилився. Його губи були за кілька сантиметрів від її.
— Поцілуй мене, Олено, — прошепотів він, і в його голосі не було ані гри, ані маніпуляції. Лише чиста, непередбачувана потреба.
Олена дивилася на нього. Її дихання було швидким. Вона бачила його бажання. Вона знала, що робить. Це була точка неповернення. Поцілунок був би публічним порушенням її головного правила: жодних емоційних зв’язків з колегами.
Вона заплющила очі...
І тут залунав голос Діми. Він стояв поруч, його обличчя було спотворене від гніву.
— Браво, Андрію! Блискучий перформанс. Але ти забув про одне.
Діма підійшов до Олени.
— Олено, це не спонтанність. Це парі. Він уклав зі мною парі, що змусить тебе порушити правила і поцілувати його до кінця семестру.
Сміх і музика в залі раптово зникли для Олени. Вона відштовхнула Андрія, дивлячись то на нього, то на Діму. Її обличчя стало білим, як крейда. Спонтанність зникла. Залишився лише контроль і зрада.
— Це... правда, Андрію? — її голос був ледь чутним, але абсолютно небезпечним.
Андрій застиг. Його формула розрахунку розбилася об неконтрольовану змінну Діми.
Підтримайте історію про академічні інтриги!
❤️ Ставте лайк та 📚 додайте книгу у свою бібліотеку!
✍️ Пишіть ваші думки: Чи був це кінець парі? Як Олена відреагує на зраду?
 🔔 Підписуйтесь на автора,  щоб не пропустити наступну главу!