8. Стійкість нуля

Андрій повернувся до гуртожитку. Його злість була не на Олену, а на самого себе. Він був впевнений, що його "автономна квартира" стане непереборною емоційною атакою. Натомість, Олена перетворила його щедрість на ділову угоду і виставила йому мінус бал за порушення приватності.
— Вона грає занадто чисто, — пробурмотів він, кидаючи планшет на стіл.
Планшет спалахнув, показуючи її ідеальний бюджет, а під ним — той самий рядок: "Дослідження: 500 грн".
"Дослідження?" Андрій нахилився ближче. Олена не робила позапланових витрат. Якщо вона внесла 500 гривень у свій бюджет, це означало, що вона планувала їх витратити.
Він відкрив її папку "АНДРІЙ_РЕФОРМАЦІЯ" на планшеті. Серед файлів з розкладами та діаграмами він знайшов новий, невеликий документ під назвою "Протокол_Взаємодія_АС" (Андрій-Світанська).
Андрій натиснув на файл.
Це був її особистий аналіз його мотивації.
* Поведінка: Агресивний хаос (до декана). Надмірна допомога (квартира).
* Висновок: Невідповідність. Його дії продиктовані не зміною характеру, а зовнішнім тиском (стипендія) або прихованою метою.
* Гіпотеза: Андрій має виграти рекомендацію/стипендію, аби уникнути виключення. Він намагається отримати емоційну перевагу.
* Контрзаходи: Перетворити його емоційні маневри на логістичні кредити. Підтримувати його продуктивність, але унеможливити особистий контакт (Правило 3 і 4).
Андрій онімів. Вона не просто грала. Вона аналізувала його як науковий проект. Його емоційні пастки були для неї лише "зовнішнім тиском", який потрібно було нейтралізувати.
Він зрозумів, що єдиний спосіб виграти парі — це знайти чисту, емоційну змінну, яку вона не зможе перевести в логістику. Щось, що зруйнує її "Протокол Взаємодії".
Діма з’явився біля Андрія у коридорі, як тільки той зачинив двері, намагаючись не видати свого шоку від прочитаного.
— Ну що, як пройшов твій романтичний візит? Чи почув ти від королеви контролю "Я кохаю тебе, ти мій хаотичний принц"?
— Вона виставила мені штраф за порушення приватності, — сухо відповів Андрій, намагаючись не згадувати, що він тільки що сам порушив її приватність, читаючи її "Протокол".
— Ха! Я ж казав. Вона сталева. Твій мотоцикл стає все ближче до мого гаража.
Андрій подивився на Діму.
— Вона не сталева. Вона — людина, яка захищає своїх близьких. І вона має витрати на "Дослідження".
— Дослідження? Що за дурниці?
— Я ще не знаю. Але це єдина нелогічна витрата, яку вона запланувала за весь місяць. Вона не віддасть 500 гривень, якщо вони не мають критичного значення для її формули виживання.
Андрій раптом усміхнувся — це була не усмішка бунтаря, а усмішка мисливця.
— Дімо, ти занадто зосереджений на правилах. Ти думаєш, що Олена — це лише набір інструкцій. Але вона — набір потреб. Щоб її зламати, треба не просто порушити її правило, а задовольнити потребу у спосіб, який вона не зможе раціонально обґрунтувати.
— Ти хочеш купити її? — Діма презирливо скривився.
— Ні, — Андрій похитав головою. — Я хочу дати їй щось, що неможливо повернути як кредит. Я хочу зробити те, що вона вважає непотрібною розкішшю.
Наступного дня Андрій змінив їхній звичний графік.
— Олено, сьогодні ніякої бібліотеки, — сказав він її по телефону. — Зустрічаємося у лабораторії робототехніки. Нам потрібна перерва. Ти занадто довго сидиш над цифрами.
Олена прийшла, напружена і недовірлива, але не заперечила. Правило перше забороняло несанкціоновані перформанси, але не забороняло зміну локації роботи, якщо вона була "по суті проекту".
Лабораторія робототехніки була царством Андрія. Він міг годинами говорити про програмування, про те, як хаос може бути впорядкований у коді. Він був тут у своїй стихії.
— Ми тут, щоб обговорити наше моделювання квантових стрибків, — сказала Олена, дістаючи блокнот.
— Ні, — Андрій поставив на стіл два стаканчики з кавою. — Ми тут, щоб перезавантажити систему.
Він увімкнув музику. Це була не агресивна рок-музика, а легкий, майже нечутний джаз. Олена здивовано підвела голову.
— Музика? Це відволікання. Мінус...
— Це не відволікання, це оптимізація слухового фону, — швидко перебив він, використовуючи її ж термінологію. — Тепер, Олено, дослідження. Я знаю, ти виділила 500 грн. Я знаю, що ти їх віддаси матері. Але я хочу дати тобі щось інше.
Він підвів її до робочого столу. Там стояв маленький, невеликий об’єкт. Він був зібраний із старих металевих деталей, проводів та мікросхем. Це був імпровізований, але гарний невеликий робот.
— Його звуть Е-нуль, — сказав Андрій. — Він вміє робити лише одну річ.
Він натиснув кнопку. Робот поволі підняв маленьку металеву руку і... написав ідеальний, каліграфічний рядок на аркуші паперу, який лежав перед ним.
Рядок був цитатою з того самого, пошарпаного томика поезії її батька:
> "...і знайди в собі сміливість, щоб жити всупереч формулам."
> 
Олена дивилася на робота, напис і на Андрія. Вона мовчала. Це не були гроші, які можна повернути. Це була емоція, оформлена в технологію.
— Я знаю, що ти читаєш його вірші, — сказав Андрій, знижуючи голос. — Ти боїшся, що мистецтво — це слабкість, і тому сховалася за формулами. Але ти не можеш виграти стипендію, якщо ти придушуєш половину себе. Цей робот — подарунок. Він буде писати тобі вірші щоранку. Безкоштовно. Це не кредит, Олено. Це — дослідження душі.
Вона підійшла до робота, доторкнулася до його холодної металевої руки. На її обличчі з’явився вираз такої глибокої вдячності та болю, що Андрій ледь не відступив.
— Ти... ти не мав цього робити. Ти не мав знати, — прошепотіла вона, дивлячись на напис.
— Ти права, — він обережно взяв її за руку. — Це нелогічно. Це порушення Правила Третього. Це непередбачувана змінна. Але коли ти дозволиш собі відчувати, ти станеш непереможною.
Він відпустив її руку. Вона не виставила йому штраф. Вона навіть не відсторонилася, коли він торкнувся її. Вона дивилася на маленького робота, і в її очах було щось, схоже на вологу.
Андрій зрозумів, що його формула атаки спрацювала: він змусив її відчути вдячність за те, що не піддається обчисленню.
Він виграв цей раунд. Але він також раптом усвідомив, що його власне серце, цей раніше некерований орган, почало болісно битися.
Підтримайте історію про академічні інтриги!
❤️ Ставте лайк та 📚 додайте книгу у свою бібліотеку!
*✍️ Пишіть коментарі: Як думаєте, що буде першим: Олена почне довіряти Андрію, чи він почне по-справжньому закохуватися?
 🔔 Підписуйтесь на автора Алексашу Шепіт, щоб не пропустити наступну главу!