6. Теорія неконтрольованих змінних

Цілий тиждень Андрій жив за графіком Олени.
* 7:00 ранку: Бібліотека. Сортування.
* 9:00 ранку: Лекція.
* 11:00 ранку: Обговорення проекту.
* 20:00 вечора: Обов'язковий звіт про виконану роботу.
Він відчував, як його геніальний, але ледачий мозок починає пристосовуватися до структури. Він справді став продуктивнішим. Парадокс полягав у тому, що, намагаючись зруйнувати її систему, він мимоволі став найкращим її учнем. Його чернетки були упорядковані. Його запізнення зникли. Його рекомендація повільно, але впевнено зростала.
Парі, однак, стояло на місці. Він набрав -2 бали за спробу втручання в її фінанси і жодного прогресу в емоційній сфері. Він усвідомив, що його попередні спроби були надто грубими й прямолінійними. Щоб проникнути в її фортецю, потрібна не сила, а точність.
Він знайшов Ігоря в коридорі, заставши його в момент його рідкісного відпочинку — Ігор витирав пил із підвіконня.
— Ігоре, у тебе є цей томик? — Андрій показав на фотографію обкладинки, яку він таємно сфотографував. — "Якби ти знав, як сильно я тебе люблю".
Ігор насупився.
— Де ти це взяв? Це... це не твоя справа, Андрію. Це Олени. Це єдина річ, яку вона ніколи не дає нікому чіпати. Це її червона лінія.
— Саме тому, — спокійно сказав Андрій. — Я хочу знати автора. І, якщо це не секрет, чому вона так за нього тримається?
Ігор повагався. Він ненавидів Андрія, але поважав його гострий розум, і, що важливіше, тепер вони обидва працювали на благо одного проекту — Стипендії Адамса, хоча й з різними мотивами.
— Гаразд, Андрію, але запам’ятай: я тобі нічого не казав, — прошепотів Ігор. — Це вірші її батька. Він був викладачем літератури, але писав вірші. Загинув кілька років тому. Ця книжка була його єдиною публікацією.
— Ігор, чому вона тоді займається економікою та академічною діяльністю?
— Вона... вона вважає, що це єдиний спосіб забезпечити майбутнє своєї матері та себе. Її батько завжди казав, що мистецтво не приносить грошей. Вона вибрала найхолоднішу, найраціональнішу науку, щоб мати найбільший контроль над життям, — Ігор знизав плечима. — Це її формула безпеки.
Андрій подивився на Ігоря з повагою. Тепер він розумів. Олена використовувала контроль як буфер проти непередбачуваності втрати. Її правила, її графіки, її економія — це був її щит.
— Дякую, Ігоре. Ти допоміг мені знайти неконтрольовану змінну.
Наступного дня о 7:00 ранку в бібліотеці Андрій прийшов знову вчасно. Він розклав свої чернетки — ідеально класифіковані, промарковані, з кольоровими вкладками. Олена задоволено кивнула.
— Ідеально, Андрію. Ти засвоїв рутину. Твоя рекомендація зросла на три бали. Ти вмієш підкорятися.
— Я вмію оптимізувати процес, — поправив він.
— Приємно чути. А тепер перейдемо до проекту. Твоя теорія квантової непередбачуваності потребує...
Андрій перебив її, чого він не робив цілий тиждень.
— Наставнице, дозволь мені відхилитися від регламенту на 3 хвилини 17 секунд. Я хочу обговорити нашу робочу атмосферу.
Олена опустила ручку.
— Це порушення третього правила Андрію.
— Ні, це теорія неконтрольованих змінних. Ми не можемо працювати з квантовою фізикою, якщо не зважаємо на вплив емоційного фону.
Він вийняв із рюкзака акуратну чорну рамку і поставив її на край столу. Це була не фотографія. Це була репродукція сторінки з її блокнота — тієї, де був записаний її бюджет: «Економія на подарунок мамі (ціль: 5000)».
Олена знову зблідла. Її спокій похитнувся.
— Що це означає? Ти мене... шантажуєш?
— Ні, Олено, я пропоную оптимізацію фінансів. Я вивчив твій бюджет, — він кивнув на рамку. — Я провів аналіз твоїх щоденних витрат на "чорний чай" і "проїзд". Ти витрачаєш на проїзд 200 грн на тиждень, а на чай — 45 грн.
Він обережно підсунув до неї маленький пакунок.
— Тиждень. Ти втрачаєш час на дорогу і гроші на проїзд. Я пропоную тобі автономне проживання.
У пакунку лежали ключі від маленької, охайної квартири, яку він орендував у старому районі, лише за п’ять хвилин ходьби від університету. Це була його "секретна лабораторія", яку він використовував для своїх нічних проектів. Тепер вона була повністю порожньою і чистою.
— Ти житимеш тут. Гроші, які ти заощадиш на проїзді та чаї, підуть на твою "Ціль: 5000", — він подивився на неї, і його погляд був чистим. — Жодних умов. Жодного флірту. Просто оптимізація ресурсів. Я живу в гуртожитку і не заважатиму. Це договір, який ґрунтується на чистій логіці.
Олена сиділа, приголомшена. Це був не хаос. Це була ідеальна, бездоганна допомога, подана в її ж раціональному стилі. Він не пропонував гроші. Він пропонував контроль над її бюджетом і час.
— Але... чому? — ледь чутно прошепотіла вона, вперше втрачаючи контроль над голосом.
— Тому що твій батько писав вірші, а не формули, — сказав він, вказуючи на її рюкзак, де лежав томик. — Ти обрала найхолоднішу науку, щоб захистити себе, але ти не робот, Олено. Ти — людина, що приховує своє серце за логікою. Твоя мета вижити — це не формула, це емоція.
Андрій підвівся.
— Твоя неконтрольована змінна — любов. А тепер, наставнице, повернемося до проекту. Нам потрібно перенести твоє дослідження в нову, автономну локацію.
Олена дивилася на ключі. Це був єдиний шлях для її матері. Єдиний шлях до безпеки. Це було ідеально, але це порушувало її головне правило: ніколи не приймати допомогу від сторонніх, особливо від чоловіків.
— Добре, — врешті-решт сказала вона, відчуваючи, як її гордість стискається. — Я приймаю. Але не як милість. Це буде кредит. Я поверну тобі кожен цент після отримання стипендії.
— Чудово. Тоді, наставнице, ласкаво просимо до неконтрольованих змінних.
Андрій усміхнувся, знаючи, що він щойно відкрив перший, найважливіший шлюз її емоційної фортеці. Він не знищив її правила. Він змусив її використати їх проти себе.
Підтримайте історію про академічні інтриги!
❤️ Ставте лайк та 📚 додайте книгу у свою бібліотеку!
🔔 Підписуйтесь на автора, щоб не пропустити наступну главу!