Андрій сидів у своїй напівзруйнованій, але затишній кімнаті в гуртожитку, обкладений розкиданими паперами, і відчував незвичайний дискомфорт. Він щойно став офіційним підопічним Олени Світанської. Її перше правило — пунктуальність — уже давило на нього, як важкий підручник із термоелектрики.
Між тим, його справжня місія — парі з Дімою — вимагала, щоб він негайно розпочав Операцію "Аналіз Олени".
Умови парі:
* Змусити її порушити головне правило.
* Змусити її поцілувати його в пориві емоцій.
Андрій подивився на свій телефон. Його перший, найпростіший, крок — витягнути її зі світу контролю.
Він надіслав Олені повідомлення:
Андрій: Наставнице, вважаю за необхідне обговорити ефективність нашого майбутнього проекту в неформальній обстановці. Я влаштовую "Мозковий штурм" сьогодні о 21:00. Адреса: "Клуб Омега". Потрібна твоя присутність для звіту про прогрес.
Він чекав на негайну, сувору відмову. Олена ненавиділа "Клуб Омега" — місце, де зазвичай збиралася його весела, але безвідповідальна компанія.
Відповідь прийшла за п'ять секунд. Це було не "Ні" і не "Догана". Це була діаграма.
Олена: [Додано файл: "Крива_Ризику.jpg"]
Андрій відкрив зображення. Це був чітко промальований графік.
Олена: Я вже проаналізувала твою пропозицію. Враховуючи, що завтра у нас запланована зустріч із деканом щодо першого етапу, відвідування нічного закладу збільшує ризик недосипання на 40%, що призводить до падіння когнітивних функцій на 25% і, відповідно, ймовірність провалу нашої зустрічі зростає до 65%. Пропоную перенести обговорення на завтра, 7:00 ранку. У твоїй кімнаті. Я принесу каву.
Андрій засміявся, незважаючи на себе. Вона не просто відмовила. Вона відповіла йому — мовою науки. Його небезпечно-хаотична ідея була розбита холодною, статистично обґрунтованою логікою.
Він зрозумів: це не буде легко. Щоб змусити цю дівчину порушити правила, потрібно спочатку зруйнувати її логічне обґрунтування цих правил.
— Прийнято, наставнице, — пробурмотів він.
О 7:00 ранку наступного дня Андрій ледь розплющив очі від дзвінка у двері. Його кімната була полем бою із підручників і порожніх банок від енергетиків.
На порозі стояла Олена. Її чорний светр ідеально сидів, волосся було акуратно зібране, а в руці вона тримала термос із кавою. За нею, на сходах, стояв Діма. Він проводжав Олену до дверей гуртожитку і тепер дивився на Андрія з такою відкритою зневагою, що Андрій ледь стримався від провокації.
— Ігор приніс мені документи, — пояснив Діма Олені, не відводячи погляду від Андрія. — Просто переконався, що ти в безпеці.
— Дякую, Дімо, — Олена кивнула йому, і він пішов.
— Привіт, Андрію. Ти запізнився на 45 секунд від нашого домовленого часу. Це мінус нуль цілих два десятих бали у твою рекомендацію, — безжально оголосила Олена.
Андрій ледь не застогнав.
— Ти серйозно ведеш підрахунок секунд? Це ж...
— Це дисципліна, — перебила вона. — А зараз, я бачу, що ти не готовий до роботи. Твоє робоче місце — це емоційний відображення твого стану.
Вона зайшла до кімнати і, не запрошуючи, почала методично збирати його розкидані записи. Андрій відчув напад клаустрофобії.
— Стій! Ти не можеш чіпати мій творчий хаос!
— Це не хаос, Андрію, це безлад. Хаос може бути математично красивим. Твій безлад — це лише ігнорування дедлайнів, — вона підняла його старий конспект. — Бачу, ти вивчав теорію ігор і логістику? Чудово.
Олена сіла за його стіл. Вона не фліртувала. Вона не сварилася. Вона просто почала аналізувати його життя.
— Давай застосуємо твою улюблену науку до нашої ситуації. Ти хочеш виграти стипендію, аби уникнути виключення, так? — Він мовчки кивнув. — Ти маєш 12 тижнів. Кожен вечір, витрачений на вечірки, — це втрата 6 годин продуктивного сну та 3 годин інтелектуальної роботи. За 12 тижнів це 108 годин. Ти можеш присвятити їх вивченню квантової фізики. Чи розумієш ти, що втрачаєш?
— Я втрачаю життя, Олено! — вигукнув він. — Я не можу жити за графіком, як ти! Ти схожа на робота, запрограмованого на успіх!
Вона навіть не образилася. Її обличчя залишалося спокійним і раціональним.
— Я робот, який отримає стипендію. А ти — геній, який ризикує закінчити без диплома. Твоя емоційна "спонтанність" — це лише спроба уникнути відповідальності. Ти не сміливий, ти просто недисциплінований. А недисциплінованість у нашому проекті призведе до мого провалу.
Вона вказала на його ноутбук.
— Твій проект про Непередбачуваність? Чудово. Але для того, щоб він мав сенс, ти маєш спочатку довести, що вмієш керувати передбачуваним. Наші перші три тижні ми присвятимо лише одній меті: ідеальному виконанню рутини.
Андрій зрозумів: його перший напад провалився. Олена була захищена не стіною заборон, а стіною бездоганної логіки. Щоб змусити її порушити правила, йому доведеться змусити її відчути щось, що неможливо обчислити за допомогою формул.
Його парі щойно стало набагато цікавішим і набагато складнішим.
— Добре, наставнице, — Андрій зітхнув, змушуючи себе прийняти правила її гри. — Починаймо з рутини. Але я попереджаю: моя непередбачуваність має властивість заражати.
Підтримайте історію про академічні інтриги!
❤️ Ставте лайк та 📚 додайте книгу у свою бібліотеку!
✍️ Пишіть коментарі: Чия логіка вас переконала більше?
🔔 Підписуйтесь на автора, щоб не пропустити наступну главу!