1.Катастрофа на студраді

Глава 1: Катастрофа на Студраді
Світ Олени складався з контролю. Шістнадцять років навчання без жодної четвірки. Ідеально рівні стопки підручників. Ретельно спланований графік, де навіть п’ятниця о сьомій вечора була зарезервована для читання академічних журналів. Цей контроль був її фортецею проти хаосу, і вона не збиралася здавати її комусь, тим більше — Андрію.
Він стояв зараз, широко розкинувши руки, на сцені конференц-залу, прямо посеред презентації "Програми оптимізації студентських стипендій", яку Олена готувала три місяці.
— Шановні студенти, — крикнув Андрій, і його голос рознісся гучніше, ніж мікрофон, — ми обговорюємо тут нудні графіки, тоді як наша справжня проблема — це симуляція життя!
Олена стиснула пульт у руці. Її слайд із перфектною діаграмою ефективності освітнього процесу, здавалося, здригнувся.
— Андрію, — її голос був натягнутою струною, — якщо ти не повернешся на своє місце, я буду змушена...
— Будеш змушена що, Олено? Викликати декана, щоб він виключив мене втретє за цей семестр? — Він усміхнувся своєю фірмовою, небезпечно-чарівною усмішкою, яка зазвичай змушувала дівчат за столами мліти. Олена ж відчула лише гарячий приплив гніву. — Добре. Я допоможу тобі.
Ігор, її надійний заступник і мовчазний шанувальник, підвівся зі стільця, але Олена зупинила його ледь помітним жестом. Вона завжди сама вирішувала свої проблеми.
— Я не розумію, яке це має стосунок до нашої програми, — суворо сказала вона. — Чи ти просто прийшов, щоб довести свою чергову нездатність до дисципліни?
Андрій зробив театральний уклін.
— Навпаки! Я прийшов показати приклад.
Він підняв праву руку, і в той самий момент у залі згасло світло. Настала повна тиша. Олена подумала, що це звичайне відключення електрики, аж поки не почула гучний свист, і над їхніми головами почали повільно спускатися сотні паперових літаків, зроблених зі старих залікових книжок.
Літаки м'яко приземлялися на голови студентів, столи та перфектно відсортовані документи Олени. На кожному літаку було написане одне слово, виведене яскраво-жовтою фарбою: ЖИВИ.
Зал вибухнув сміхом і захопленими вигуками. Програма оптимізації була забута.
Андрій стояв у центрі цього паперового хаосу, освітлений лише екраном ноутбука Олени, який дивом залишився працювати.
— Ось ваша справжня формула успіху! — проголосив він. — Не контролюйте, а відчувайте!
Олена втупилася в нього. Її перфектно розроблений графік закрив паперовий літак, написаний чиїмось кривим почерком. Відчувати. Хаос. Це було все, що вона ненавиділа.
Вона натиснула кнопку "Вихід" на пульті. Світло запалилося.
— Молодець, Андрію, — промовила вона, і в її голосі бриніла криця. — Ти довів свою теорію: геніальність без дисципліни — це просто клоунада.
Вона схопила свої папери, не звернувши уваги на захоплені погляди студентів. Ігор кинувся їй на допомогу. Андрій проводжав її поглядом, і його усмішка на мить зникла, поступившись місцем чомусь, схожому на досаду.
Але це була лише мить. Гра почалась!!!
Подобається цей контраст між порядком і бунтом?
Підтримайте історію про перше кохання та академічні інтриги!
 ❤️ Ставте лайк, щоб показати свою підтримку Олені та Андрію.
*📚 Додайте книгу у свою бібліотеку, щоб не пропустити нові глави.
*✍️ Пишіть коментарі: Хто, на вашу думку, першим зламається? Чи Андрій лише цинік, чи він має шанс на справжні почуття?
*🔔 Підписуйтесь на автора, щоб першими дізнаватися про вихід нових романів!