Розділ 3

"Is this love that I'm feeling? Is this the love that I've been searching for?" 

Whitesnake, "Is This Love" 

Софія Павлюк любила точність.  Вона довіряла фактам, а не здогадам, логіці, а не імпульсам, розуму, а не серцю, тому будь-яка ситуація, яка змушувала виходити за рамки раціонального, викликала в неї відчуття легкого (а іноді й дуже виразного) роздратування.  А тепер, сидячи у кав’ярні навпроти Артема Лисенка, який з самовдоволеною усмішкою розглядав її, ніби вона була цікавим, але досі нерозв’язаним рівнянням, вона вперше за довгий час відчула, що контроль над ситуацією починає вислизати.  І це її не просто дратувало – це її злило.

Зовні вона виглядала спокійною, майже байдужою, її пальці методично постукували по столу, ніби підраховуючи секунди, що залишилися до моменту, коли вона зможе розставити всі крапки над «і», але всередині її свідомість вже будувала складні логічні конструкції, аналізуючи можливі сценарії цієї нової безглуздої гри, яку запропонував Лисенко.  Він сидів напроти неї, спершись ліктями на стіл, крутячи в пальцях ложечку і з таким виразом обличчя, ніби йому було абсолютно все одно, виграє він це парі чи ні.  І саме це її дратувало найбільше.

– Отже, давай ще раз узагальнимо, – сказала вона, піднімаючи на нього свій суворий погляд.  – Ти стверджуєш, що кохання не можна пояснити наукою, правильно?

– Правильно, – підтвердив Артем, ледь схиливши голову, ніби розглядав її під мікроскопом.

– А я стверджую, що кохання – це лише біохімічна реакція.

– Угу.

– Тому ми робимо експеримент, щоб довести, хто правий.

– Саме так, професорко.

Софія вдихнула, глибоко, повільно, намагаючись не дати емоціям взяти гору, хоча всередині неї вже починала накопичуватись хвиля невдоволення.  Його тон був занадто легким, занадто безтурботним, ніби він зовсім не ставився до цього серйозно, ніби для нього це була просто гра.

– Добре, – вона склала руки на грудях, трохи нахилившись вперед.  – Тоді давай визначимо умови парі.  Якщо я доведу, що кохання – це просто гормональні реакції, ти визнаєш, що твоя віра у «магію почуттів» – це повна маячня.

Артем задумливо кивнув.

– А якщо я доведу, що справжнє кохання не піддається логіці?

Софія зневажливо знизала плечима.

– Це неможливо.

Він широко посміхнувся.

– О, тоді мені буде ще приємніше виграти.

Катя і Назар, які весь цей час спостерігали за їхнім словесним поєдинком, мовчки переглянулись, і було очевидно, що вони отримували від цього щире задоволення.  Катя не втрималася і схилилася ближче до Софії, театрально пошепки промовляючи:

– Я не знаю, чи ви вийдете з цього парі живими, але це буде найкраща розвага року.

– Це буде наукове дослідження, – різко відповіла Софія, відсунувшись.

– Це буде чистий цирк, – вставив Назар.

Артем розсміявся.

– А цирк – це найкраща арена для справжніх почуттів.

Софія закотила очі.

– Ми повинні визначити контрольну групу, методику та критерії оцінки.

– Ого, звучить так, ніби ми справді збираємось створювати революцію в науці.

– Ми й створимо, – впевнено відповіла Софія.  – Я доведу тобі, що твоя романтична маячня не має жодного сенсу.

– А я доведу тобі, що ти помиляєшся.

Катя вдарила долонею по столу.

– ТАК! Боже, я так давно не була такою щасливою!

Назар пирхнув.

– Нарешті щось цікаве в цьому навчальному році.

Софія все ще дивилася на Артема, намагаючись зрозуміти, чому їй так некомфортно від його погляду.  У ньому не було зверхності, не було насмішки – він дивився на неї так, ніби йому справді було цікаво, що вона скаже далі, ніби він насправді хотів почути її аргументи.

І це було ще гірше.

Бо якщо хтось дратує тебе бездумно, це легко ігнорувати.  Але якщо хтось викликає в тобі емоції тим, що насправді тебе слухає, це означає, що цей хтось небезпечний.

Але це був просто експеримент.  Просто гра.

І вона виграє.

Обов’язково виграє.

– Добре, – сказала вона, простягаючи руку.  – Домовились.

Артем узяв її долоню і легко потиснув.

– Домовились, професорко.

Катя ледь не вдавилася кавою.

– Ви ще й рукостискання зробили?! Це офіційно! Це найкраще, що могло статися у 10-Б!

Софія ігнорувала її.

Вона мала план.

Вона мала логіку.

Вона мала контроль.

І вже зовсім скоро Артем Лисенко зрозуміє, що гратися з нею у «чарівне кохання» – це його найбільша помилка.