Глава 3

Ельза

Зразу після школи ми з дівчатами вирішили влаштувати вечірку в честі приїзду Джессіки.
Прийшли ми в 4 годині, і зразу постаралася прикинути хто, що робить.
- Кетрін, ти відповідаєш за їжу і магазин. В цілому домі тільки ти з цим справишся. Джессіка, ти розкладаєж речі в свою нову кімнату. Ну а я відповідаю за обстановку і розваги. О! Доречі, потрібно ще запросити Джеймса.
- Так він тобі все ще подобається?- запитала знову Джессіка.
-Ні, він мені не подобається. А те що я колись в 12 років сплутала дружбу з симпатією нічого не означає. Він просто друг. Він абсолютно вільний в цьому плані- відповіла я підморгнув подрузі.
Дівчина кивнула своїм думкам, і ми розбіглися.
Першою справою я подзвонила Джеймсу.
Той віднікувався, но все ж погодився. Круто, адже у мене є план звезти їх з Джесікою.

Коли усе було майже готово в двері подзвонили.
- Джеймс, я зараз відкрию.
Я побігла відчиняти двері.
- Ну, привіт!- привітався Влад.
Влад, не Джеймс.
Так, спокійно, моя дорога. 
Біля нього стояв Марк, а залі поглядом провинившоїся собачки на мене зиркав Джеймсон.
Доречі, собаки не відчувають вини, навіть коли показують це.
- Привіт. Джеймс, ти не говорив що приведеш кілька друзів.- постаралася роз'яснити ситуацію я.
- Коли я ішов сюда, натрапив на хлопців, вони дізналися, що тут буде вечірка і напросилися зі мною. Ти ж не проти?
Я посміхнулася
- Звичайно ні. Заходьте!
Акторська школа плаче за мною...

Справа йшла за 12 ночі.
Ми вже переробили все можливе, і тепер просто розмістилися на підлозі в колі розповідаючи все про все
- А давайте зіграємо в правду або дію?- запропонував Влад.
- Не думаю що це хороша ідея- вирішила скрутити цю ідею моя подруга Кетрін.
- Чому, хіба не так зазвичай починаються багато романтичних історій?-запитав Марк до Кет з хитрою посмішкою.
-Саме так починаються найбільше кошмарів і дешевих фільмів жахів.- відрізала я.
Нервує мене цей Марк. Він точно задумав щось на Кетрін. А мені потім з цим розбиратися.
- Так граємо чи ні?- запитав Влад.
- Я- так.- відповіла я.
Чому б і ні.
Ви не на тих напали, хлопчики.
- Так хто буде починати- запитала Джес.
- Давайте так: я Владу, Влад Кетрін, вона...- почав Влад.
Хм. Так у нього був план, чи він спонтанно називав імена?
- Занадто заплутано. Давайте краще бутилочкою. На кого порадить, той виконуює дію або правду.- запропонувала я.
- Тоді я піду за бутилочкою.- відповіла Джес.
Через хвилину дівчина повернулася з бутилкою.
- Нічого собі! Бачу ви тут непогано жевете!- підколов Влад.
Як остроумно!
- Так, непогано. А оливкова олія була і справді смачна!- відповіла Джес.
Моя дівчинка!
Ітак гра почалася.
Крутила Джесіка, адже бутилка була в неї.
Чесно кажучи, вона дуже соромилася.
Вина чесна і відкрита, а також дуже наївна, і наврядчи колись грала в подібні ігри.

Бутилка крутилася, і нарешті зупинилася... зупинилася...біля мене!
- Єм, Ельза, правда чи дія?
- Дія.
-Дай списати англійську!- попросила Джес.
Мда. Як тільки напишу, так зразу дам.
- Ок, ніяких проблем.- відповіла я і покрутила бутилка з під олії.
- Ого, доля просто змушує нас бути разом!- прокоментував хитро зиркаючи Влад.
Побачимо що ти заспіваєш після мого завдання, горобчику.
-Влад, правда чи дія
- Дія!
Я подумала на сикунду.
Щоб йому таке загадати.
Ну, ок. Я сьогодні добра.
- Відповідай завтра на кожному уроці не получивши оцінки меншої за 10.
О, невже це паніка в його очах?
Так от де твоє слабке місце.
Дальше крутив Влад.
Йому випав Марк.
Влад посміхнувся, а Марк нервувати.
-Дія.
Невже для нього порада страшніша?
Цікаво.
-  Марк,я хочу щоб ти з Кетрін протягом тижня жив в одному приміщенні.
...
Ми з Джессікою осудливо подивилися на Марка з Владом.
- Ти серйозно? Вони навіть практично не знають один одного. -почала я.
- І взагалі, ми не будемо грати при таких правилах!- продовжена Джессіка.
Кетрін залишалася спокійною.
- Дівчата, все добре.- запевнила нас вона,- Знімною нічого не трапиться за цей тиждень.
- Що ж, тоді і я не залишуся в стороні. Влад, ми собою жевемо разом до кінця тижня.- відповіла я.
Хлопець шоковано подивився на мене.

Що дивишся, закохався?

Я і сама в шоці від себе, но в обіду подругу не дам.

- А я тоді буду з Джеймсом!- вирішила Джессіка.

Посидівши ще трохи за розмовами ми заснули, не підозрюючи що принесе завтрашній день. Тай нам це було неважливо, адже сьогоднішній приніс достатньо.

З щасливими поспішками ми заснули