Поради мудрої Сови

Колись у далекому королівстві жила стара Сова. Вона мешкала на високому дубі і була відома по всій землі своєю великою мудрістю, а отже, різні люди приходили до неї, шукаючи поради та керівництва. Та навчена життєвим досвідом Сова не роздавала поради просто так. Щоб отримати підказку, необхідно було пройти випробування, а інколи і не одне.

Одного разу, рано-вранці біля дубу з'явився парубок. Він був принцом і, як більшість принців, був вельми самовпевненим.

— Гей, сова! — закричав він. — Навчи мене мудрості!

Сова визирнула з дупла і подивилася на принца своїми пронизливими очима.
— Мудрість — це не те, що можна здобути легко, молодий принце. Для цього потрібен час, терпіння та бажання вчитися, — проскреготала вона.

Якби на місці принца був хтось менш самовпевнений, одразу почув би у тоні Сови зловтішні нотки. Сова не любила самовпевнених молодиків, бо вони завдавали їй найбільше клопоту.

— Добре, добре, — погодився юнак.

Він не був поганою людиною, просто з малолітства звик, що ніхто не заперечував його примхам. Виняток становили його батько та вчитель, який, власне і наказав принцові прийти сюди.

— Але я маю повернутися надвечір, бо завтра вранці ми з друзями їдемо на полювання. Тому скоріше учи мене!

Навколо помітно похолоднішало, і холод цей не був від нічної прохолоди, навпаки, сонце вже сходило.

Зазвичай Сова проводила день у затишному дуплі, смакуючи запашним чаєм та зігріваючи старі кісточки пледом зі справжньої верблюжої шерсті, подарованим ще прадідом цього юнака. А тепер ранок був зіпсований, і Сова вже почала дратуватися.

Коли наставав час, кожен із спадкоємців королівського престолу приходив до неї вчитися мудрості, і обов'язково приносив подарунки. А цей шмаркач навіть не згадав про них. Між іншим, Сові вже давно потрібно було оновити обстановку дупла.

«От молодь пішла, ніякої поваги до старших» — тихо бурчачи собі під ніс, Сова сховалася в дуплі, а за мить над головою юнака прошелестіли крила.

Він з подивом спостерігав за тим, як величезний птах зробив коло навколо дубу, рухаючись проти сонця, і сів на високий пень навпроти. Принц навіть не уявляв, що сови бувають такими величезними.

Першим випробуванням було випробування на терпіння. Сова звеліла юнакові сісти під дубом і спостерігати, як листя падає з гілок. Якийсь час принц сидів, спостерігаючи за падінням листя. Йому було нудно і неспокійно, і врешті-решт він скочив на ноги.

— З мене досить! — закричав він. — Я прийду іншим разом.

Але йому ніхто не відповів, тож парубок рішуче попрямував додому. Яким же було його здивування, коли через деякий час він прийшов до того самого дуба. Хлопець здивовано почухав потилицю, обійшов навколо дерева, ще раз перевірив напрямок і рушив уперед. Все повторилося знову. Після третьої спроби юнак знесилено сів під деревом і почав дивитися, як падає листя.

Згодом принц зголоднів. Йому здавалося, що пройшло багато часу, але сонце, схоже, не рухалося з місця. Сова не з'являлася, тож принц вважав за краще сидіти спокійно, ніж виглядати дурнем, який бігає по колу, неспроможний відійти від дерева. Непомітно для себе він почав відчувати спокій і тишу. Тільки шурхотіло листя, що зривалося з гілок і повільно опускалося на землю. Нарешті Сова змилостивилася і призначила юнакові наступне випробування.

Друге випробування було випробуванням на спостережливість. Сова наказала принцові спостерігати за навколишнім світом, за тваринами, рослинами та людьми і вчитися у них. Багато днів парубок провів, блукаючи королівством. Він проходив зовсім поруч з людьми і тваринами, але вони, здавалося, не бачили його. Принц навіть побував у королівському замку і намагався заговорити зі слугами, але вони не помічали його. Тоді юнак зрозумів, що його зачаровано, і йому нічого не залишається, як виконувати накази Сови.

Спочатку він довго сидів і спостерігав за роботою коваля. Гули міхи, від горна летіли іскри, і молот раз за разом бив по розжареному металу.

Коли принцу набридло дивитись на коваля, він пішов на річку і спостерігав, як рибаки ловлять рибу.

Потім він бачив, як дівчата з піснями жнуть пшеницю. А ще бачив, як мати годує груддю немовля.

Поступово його серце стало відкриватися світові. Тварини і птахи підпускали його дуже близько, адже він не міг їм заподіяти шкоди. Коли принц намагався торкнутися пташки, рука проходила крізь неї, а пташка косилася на нього одним оком і продовжувала співати як ні в чому не бувало.

Третім випробуванням було випробування на смиренність. Слід зауважити, що перші два випробування змінили принца, він уже не був тим самовпевненим юнаком, який прийшов до чарівного дуба. Тому пояснення Сови про те, що справжню мудрість не можуть отримати ті, хто вважає себе вищим за інших, юнак вислухав уважно. Сова наказала йому проводити час із найбіднішими та найскромнішими людьми королівства. Для цього Сова перетворила принца на хлопчика з бідної родини, в якій було дванадцятеро дітей. Він мав вчитися у них і дивитися на світ з їхньої точки зору.
Четвертим і останнім випробуванням було випробування на самопізнання. Сова звеліла парубкові посидіти мовчки й обдумати все, що він дізнався. Юнак знову сів під дубом і заплющив очі, глибоко задумавшись про все, що він бачив і пережив.

Коли ж він знову розплющив очі, у нього було відчуття ясності й розуміння, яких ніколи раніше він не відчував. Сова подивилася на нього схвально і сказала:

— Ти виявив велике терпіння, спостережливість, смиренність і здатність до роздумів, юний принце. Ти довів, що гідний мудрості.

Тільки тут він згадав, що батько передав йому подарунки для старої сови. Він чемно вибачився і передав їй новісінькі меблі для дупла.

Знову прошелестіли величезні крила. На цей раз птах облетів навколо дуба за сонцем, і чари розсіялися.

Принц дуже поспішав додому, адже був упевнений, що батько не знаходить собі місця від хвилювання — пройшов майже місяць. Сонце вже заходило, і дорогою принц з подивом помітив, що селянин, якого він бачив зранку, працює на тому самому полі, а стадо корів біля річки пасеться на тому ж місці. Повернувшись додому, принц дізнався, що його мандрівка зайняла менше одного дня.