Фіона та Забіяка

У папуг є надія на порятунок

POV Фіона

Після того випадку ми майже не виходили на вулицю. Ми тряслися при згадці цього таємничого голосу.

- Як ви гадаєш може це змії? - запитала я у подруг

- Мені здається ні, адже це був не голос змій тим більше як ти поясниш, що з неба почали падати сітки, котрі не були прив'язані ні до ниточки ні до чого. Тим більше поки не з'явився цей голос там навіть не пахло сітками. - відповіла Марта

- То ти гадаєш, що це був привид - запитала Ізабель

- Схоже на те - сказала Марта - але... У науці доказано...

- Що привидів не існує. Так ми це знаєм - одночасно сказала я разом з Ізабель

- Що ж нам тепер робити? - тихенько запитала я. Ми вирішили трішки посидіти кожна у своїх роздумах.

* * *

- Точно ми підемо до моєї тітки Соломії. Вона зможе допомогти нам. Вона вміє бачити майбутнє! - крикнула Ізабель

- Але, научно доказано, що... - хотіла знову поумнічати Марта

- Марта ну хватить я тебе благаю - попросила я жовтеньку папугу

- Можеш будь ласка хоть на один день забути про науку - попросила красуня Ізабель

- Гаразд. Але тільки на одинь день. Ну то що до тітки Соломії?

- Так!