Жила собі на світі маленька папуга Фіона. Звали її так за фіолетове пір'я. Клювик у неї був жовтенький, крила та хвостик були різно кольоровими немовби шматок райдуги перенесли на її пір'я. А очі! Оченятка були такі добрі, такі розумні! Одразу видно справжній друг.
Жила Фіона на маленькому острові. Разом з нею жила і змія звали її Забіяка. Вона була зелена як трава, хитра як лисиця, й допитлива як ведмежа. Очі - дві намистинки, які за тобою слідкують. Завжди вона дражнила Фіону:
- Агов! Папужко! Дивись но як я вмію! Оппа. Тадам! - змія стрибнула з пальми у повітря і зробила двойне сальто вперед.
- Ухти! Це дуже красиво! Тобі повезло, що ти так вмієш. - із захватом сказала Фіона.
- Так, я знаю, що мені повезло. А тобі ні. Адже ти не вмієш! - уїдливо зауважила Забіяка.
- То може ти мене навчиш? - з надією у голосі сказала папужка.
- Ні - відрізала хвастунка.
- Але, чому н-ні? - затинаючись спитала папужка.
- Та тому що ти літаюча бездарність! - уже суворо сказала та.
* * *
У ночі папужка розмірковувала, що їй робити з цією нестерпною змією? Під ранок у її голові виникла ідея. Утекти з цього острова, полетіти до Джунглів там є двоє її найкращіх подруг. Папужка Марта та Ізабель. Марта була жовтенькою папужкою, та надзвичайно розумною, у школі вчилася на одні дванадцятки, й носила товсті груглі окуляри, що збільшували її очі у три рази. А Ізабель була білою папужкою-першою красунею. Обожнювала великі рожеві бантики. Її можна побачити без бантика на голові тільки якщо на крилі був великий золотий браслет. Але вона не хвалилася своєю красою, а була дружньою.
Вона з ними зідзвонилася й домовилися про зустріч. Після розмови Фіона почала збиати речі до Джунглів...
* * *
Ось настав тот день коли вона полетіла. Вона була щаслива, адже більше не зіткнеться з пілою змією, але ж і по подругам вона сильно скучила бо не бачила їх дуужжжееее довго.