ГЛАВА 15 – ПАДІННЯ БАЗИ

Аляска. База Опору.

У командному залі панувала напружена тиша. На великих екранах відображалися карти світу, позначки військових підрозділів і повідомлення про бойові зіткнення в різних країнах. Червоні маркери поступово поширювалися територіями, які ще недавно перебували під контролем людства.

За високими вікнами оглядового сектора повільно падав сніг. Аляска залишалася холодною й похмурою, але навіть тут більше не було відчуття безпеки.

За центральним столом сиділи Олег, 078 і Натан Блейк. Усі троє вже тривалий час обговорювали подальші дії Опору.

— Ми не можемо продовжувати діяти так, ніби в нас достатньо часу, — сказав Натан, переглядаючи звіт про ситуацію в Америці. — Астро-імперія захоплює міста одне за одним. ВГМ поширюється швидше, ніж ми встигаємо реагувати. Якщо нічого не зміниться, скоро нам просто не залишиться куди відступати.

Олег сперся ліктями на стіл.

— Тоді треба змінити сам підхід. Ми не можемо розпорошувати сили по всьому світу. Потрібно визначити найважливіші напрямки, зосередити там війська й почати повертати території. Якщо будемо лише оборонятися, рано чи пізно нас оточать.
— А якщо зосередимо всі сили в одному місці, втратимо решту, — заперечив Натан. — Ми вже бачили, що відбувається з містами, де не залишається достатньо військових. Люди опиняються сам на сам із зараженими. Не можна просто пожертвувати ними заради великої операції.

078 сидів навпроти, спостерігаючи за картою. Його телевізор замість голови тихо потріскував, а на екрані час від часу пробігали білі смуги.

— Ви обоє маєте рацію, — нарешті промовив він. — Але зараз ми не знаємо головного: чого саме прагне Астро-імперія. Вони захоплюють території, знищують військові сили й шукають нашу базу. ВГМ водночас поширюється по всій планеті. Це може бути частиною одного плану, а може бути кількома різними операціями, які просто збіглися в часі.
— Ти думаєш, вони працюють разом? — запитав Олег.
— Я думаю, що нам не можна виключати жодної можливості.

Натан відкинувся на спинку крісла.

— Нам потрібна інформація. Полонені офіцери Астро-імперії, документи, записи з їхніх кораблів — будь-що, що допоможе зрозуміти, що вони готують. Без цього ми воюємо наосліп.
— Для цього доведеться проводити розвідку за лінією фронту, — відповів Олег. — І кожна така операція може коштувати нам людей.
— А скільки ми втратимо, якщо просто сидітимемо тут?

На кілька секунд усі замовкли.

Олег подивився на карту Аляски. База була позначена невеликим синім символом серед гір і засніжених територій. Вона залишалася одним із головних центрів Опору, місцем, де ще зберігалися військові запаси, техніка, лабораторії та люди, які вірили, що людство можна врятувати.

— Спочатку забезпечимо захист бази, — сказав Олег. — Потім сформуємо кілька мобільних груп для розвідки й ударів по важливих цілях. Якщо знайдемо слабке місце в обороні Астро-імперії, скористаємося ним. Але нам потрібен час.
— Часу в нас дедалі менше, — зауважив 078.
— Знаю.

Раптом освітлення в центрі зали почало мерехтіти.

Охоронці біля входу миттєво повернулися до центральної частини приміщення. Повітря над підлогою потемніло, а за кілька секунд там почав утворюватися густий чорний туман.

— Контакт! — вигукнув один із охоронців.

Декілька солдатів підняли автомати й навели їх на туман. Інші зайняли позиції біля колон, прикриваючи командний стіл. Олег підвівся, а Натан потягнувся до своєї зброї.

Чорний туман розростався, огортаючи підлогу й нижню частину стін. Усередині нього проступив людський силует.

— Не стріляти, — раптом наказав 078.

Охоронці не опустили зброю, але перестали наближатися.

Силует зробив крок уперед. Потім ще один.

Із туману вийшов чоловік у рожевому костюмі, білій сорочці та з телевізором замість голови. На його лівій руці була жовта пов'язка із символом X. Він спокійно поправив піджак і оглянув командний зал, наче просто повернувся після звичайної прогулянки.

Це був Сергій Гайдротюк.

— Опустіть зброю, — сказав Олег, упізнавши незнайомця за описом і знаками на одязі.

Охоронці виконали наказ, хоча продовжували уважно стежити за гостем.

Сергій пройшов до центрального столу й зупинився навпроти командування.

— У нас проблема, — промовив він.
— Це ти ще м'яко сказав, — відповів Натан. — Що сталося?

Сергій повернув телевізор у його бік.

— Астро-імперія знає, де розташована наша база.

У залі запала тиша.

Олег повільно випростався.

— Звідки в тебе ця інформація?
— Я отримав підтвердження. Вони вже визначили наше місце розташування й готують удар.

078 похитав головою.

— Ні. Це неможливо. Наша база захована в горах, зовнішні канали зв'язку захищені, а всі маршрути постачання постійно змінюються. Ми не залишаємо відкритих слідів, за якими можна вийти прямо сюди.
— Можливо, вони знайшли інший спосіб, — спокійно відповів Сергій.
— Абор хтось передав їм координати, — додав Натан.

Він одразу замовк, усвідомивши, що сказав. Олег кинув на нього короткий погляд, але нічого не відповів.

— Я не стверджую, що знаю, як вони нас знайшли, — сказав Сергій. — Я кажу, що вони вже знають. І якщо ми не почнемо діяти негайно, часу на підготовку в нас не буде.

078 підійшов до головної консолі.

— Я перевірю зовнішні системи спостереження. Якщо побачимо хоч якісь ознаки наближення противника, оголосимо тривогу.

Він торкнувся панелі керування. На центральному екрані з'явилася карта навколишніх територій Аляски. Спочатку все виглядало звичайно: засніжені гірські хребти, дороги, зовнішні спостережні пости та позначки патрулів.

Потім на екрані з'явилася перша перешкода в сигналі.

За нею — друга.

Одна за одною почали зникати позначки зовнішніх постів.

— Що відбувається? — запитав Олег.
— Втрачаємо зв'язок із північним сектором, — відповів 078. — Перевіряю причину.

На іншому екрані з'явилися дивні сигнали. Вони швидко рухалися через гірську місцевість, прямуючи до бази.