ГЛАВА 10 – ПОХОДЖЕННЯ ВГМ

Лабораторія Бази

У лабораторії панувала тиша, яку порушували лише рівномірний гул вентиляції, тихе клацання обладнання та періодичні звукові сигнали приладів. Приміщення розташовувалося в одному з внутрішніх секторів Бази, далеко від житлових блоків і командних залів. Його стіни були обшиті світлими металевими панелями, між якими проходили кабелі живлення та системи подачі повітря. Над робочими столами висіли потужні лампи холодного світла, що робили приміщення майже стерильним на вигляд. Тут не було нічого зайвого: кожен інструмент лежав на своєму місці, кожен контейнер мав маркування, а всі зразки зберігалися в окремих герметичних камерах.

На центральному столі стояли пробірки з фіолетовою рідиною, невеликі герметичні контейнери з ґрунтом та кілька скляних посудин, у яких зберігалися зразки невідомої органічної речовини. Усе це привезли з острова поблизу Гренландії. Навіть після транспортування під спеціальним захистом матеріали зберігали неприродний відтінок: ґрунт був темно-фіолетовим, майже чорним у тінях, а рідина в пробірках нагадувала густу суміш крові та чорнила. Коли світло падало на неї під певним кутом, усередині можна було помітити тонкі прожилки, які повільно змінювали положення.

Біля мікроскопа працював учений 078. Замість голови в нього був справжній телевізор, корпус якого з'єднувався з шиєю через спеціальне кріплення. На екрані не було ані обличчя, ані зображення — лише білий шум, що безперервно мерехтів дрібними чорними й білими цятками. Інколи на екрані виникали горизонтальні смуги перешкод, а потім знову зникали, повертаючи звичне шипіння.

Неподалік стояв майор Дмитро. Він також мав телевізор замість голови, і його екран був заповнений білим шумом. На відміну від ученого, Дмитро не займався дослідженням безпосередньо. Він прийшов сюди, щоб передати власні спостереження щодо подій на острові та дізнатися, наскільки небезпечними могли виявитися знайдені там матеріали.

Біля дальньої стіни стояв Махнатор. Високий кіборг-командир тримався осторонь від робочих столів і не втручався в розмову. Його завданням було спостерігати за перебігом дослідження. Він не ставив запитань і не намагався підказувати вченому, що робити, однак уважно стежив за кожною дією персоналу. Його присутність нагадувала всім, що дослідження має не лише наукове, а й військове значення.

За металевим столом сиділи Олег Корж і Натан Блейк. Вони прибули до лабораторії десять хвилин тому, після того як передали зібрані на острові матеріали для аналізу. Олег сидів, трохи нахилившись уперед, і спостерігав за роботою 078. Натан поклав перед собою блокнот, у якому вже були записані деякі відомості про експедицію, але поки не робив нових нотаток. Обидва чекали на результати дослідження.

078 обережно взяв одну з пробірок і помістив її під спеціальний оптичний прилад. Потім він відрегулював освітлення, перевірив показники на моніторі та відкрив збільшене зображення зразка. На екрані поступово проявилися дрібні структури, частина яких нагадувала вірусні частинки, а інша мала настільки незвичну будову, що вчений кілька разів повторив сканування.

— Первинний аналіз завершено, — нарешті промовив він. — І результати викликають значно більше запитань, ніж відповідей.

Дмитро повернувся до нього.

— Конкретніше.

078 відклав пробірку в захищений тримач і вивів на великий монітор зображення фіолетового ґрунту. Поруч з'явилася таблиця результатів, у якій частина показників була позначена попередженнями.

— У зразках ґрунту та рідини виявлено активні вірусні агенти, пов'язані з ВГМ. Їхня структура надзвичайно складна. Ми бачимо ознаки генетичних модифікацій, які не можна пояснити звичайними природними процесами. Деякі ділянки генетичного матеріалу демонструють нестабільність, інші залишаються практично незмінними навіть після впливу зовнішніх чинників.

— Тобто це ВГМ? — запитав Натан.

— Так. Принаймні знайдені агенти відповідають відомим характеристикам ВГМ. Але тут є одна проблема. Зразки з острова містять не лише сам вірусний матеріал. У них присутні також змінені органічні структури, які можуть бути продуктами попередніх заражень або частиною процесу мутації. Ми ще не встановили, наскільки довго ці структури залишаються активними поза організмом носія.

Олег уважно подивився на екран.

— Наскільки небезпечний цей ґрунт?

078 на кілька секунд замовк. Він збільшив зображення однієї з частинок, а потім відкрив результати повторного аналізу.

— Якщо говорити про безпосередній контакт, то небезпека залежить від концентрації вірусного матеріалу, способу проникнення в організм і стану самого носія. Але головна проблема полягає не в окремому контакті. ВГМ здатний запускати процеси, наслідки яких можуть бути непередбачуваними. Заражений організм може зазнати глибоких біологічних змін. Іноді це призводить до появи мутантних форм, які відрізняються від початкового носія не лише зовнішністю, а й будовою тканин, фізичними можливостями та способом поведінки.

— Ми вже знаємо, що ВГМ створює мутантів, — зауважив Дмитро. — Це не новина.
— Я знаю, майоре. Я не стверджую, що відкрив його вперше. ВГМ давно відомий, і ми вже маємо дані про його небезпечні властивості. Але результати цього дослідження свідчать, що конкретні зразки з острова можуть містити активні форми, здатні зберігатися в навколишньому середовищі. Це означає, що зараження не обов'язково має починатися з безпосереднього контакту з уже інфікованою істотою. Потенційним джерелом небезпеки може стати сам ґрунт або забруднена вода.

Натан повільно підняв голову.

— Якщо це так, то будь-яка експедиція, яка висадиться на острові, ризикує принести зараження із собою.
— Саме так, — відповів 078. — Особливо якщо персонал не дотримуватиметься повного карантинного протоколу. Звичайне очищення спорядження може виявитися недостатнім, якщо ми неправильно визначимо властивості збудника.

Олег поглянув на контейнери.

— А що буде, якщо ВГМ пошириться за межі острова?